View allAll Photos Tagged mudroom...
The house comprises of three rooms: a home – a mudroom – a home. The walls are framework-based; the four-slope roof is covered with straw, with brushes on its edges and high coping.
Interior of the house is rather traditional. A stove is placed in one of the houses, while the second is “clean” one. The simple benches, cupboards, table, trunk, “dreamer”, perches therein possess their traditional places.
Next to the bench, a potter’s lathe is fixed, for housemaster to make his pieces of pottery. Above the “dreamed” pil, there are shelves (tramky) to dry the pieces before baking.
One room was for the potter’s work, another was a solar. The room is decorated with different fancy bowls, jars, pots, “twins”.
Хата із с.Крищенці Тульчинського району Вінницької області (кінець ХІХ ст.)
Представлена хата є зразком житла селянина‑гончаря зі Східного Поділля. Вона була побудована місцевими майстрами в кінці ХІХ століття, належала гончарю Якову Свиргуну.
Це тридільна будівля (хата, сіни, хата). Стіни каркасні: між дубовими стовпами закидані колоті дубові дилі (пластини) вперемішку з глиновальками. Вони помащені глиною та побілені зовні та всередині. Стеля влаштована на поздовжньому сволоку, поверх якого укладені дубові жердини, обкручені солом’яними перевеслами, помащена зверху й знизу глиносоломою та побілена. Сволок небілений, із вирізьбленим на ньому хрестом. Дах чотирисхилий, первісно критий соломою, з високим гребенем та «китицями» (уступами по рогах даху). Призьба, вікна та інші архітектурні деталі підкреслені кольоровими підводками.
У хаті відтворений традиційний інтер’єр кінця ХІХ – початку ХХ століття. Піч знаходиться у правій половині хати, ліва половина – «чиста». Біля вікна, навпроти печі, встановлений гончарний круг, на якому виготовляли глиняний посуд. Тут знаходяться й інші знаряддя гончаря: дерев’яні ножики, дротики, жорна тощо. Над полом розміщені трамки (полиці). На них гончар сушив вироби перед випалом у горні. На жердці в «чистій хаті» висить традиційний жіночий одяг: чорна запаска, сорочка.
В інтер’єрі є багато кераміки: горщики, горщики‑близнята, миски, баньки, дитячі іграшки.
У художньому оздобленні житла використано витинанки відомої народної майстрині з Вінниччини Марії Руденко.
The Look
Head Lelutka Simone
Head Applier Glam Affair Nicola
Hair Exile Old Flames
Outfit Neve Relax
Shoes fri.day Dottie
Pose Foxcity G Sits Series
Background
Second Spaces Mudroom @ The Arcade Sept 01
Second Spaces - Mudroom - bench
Second Spaces - Mudroom - storage bins
Second Spaces - Mudroom - old tennis rackets
Second Spaces - Mudroom - for the dogs
Second Spaces - Mudroom - bags of stuff
Second Spaces - Mudroom - sink
Dog Thor Living Stray Dog
The building consists of a home, a mudroom, and a small home. This is a framework building with overhanging roof supported by corbels (piatnars). The walls, the stove and beams are decorated with paintings – bouquets, moldings, wraps made by a local artist in 1977.
Хата з с.Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області (кінець ХVІІІ ст.)
Планування – хата, сіни, хата. Будівля каркасна з великим виносом даху на «п’ятнарях» (кронштейнах). Стіни, піч, сволоки оздоблені малюванням – букети, фризи, віночки, які виконала місцева майстриня в 1977 році.
Why do we come to an open-air museum, where time seems to stand still, why do we wander among these old houses, churches, mills and other buildings? Outside the open-air museum, time and its flow have long since taken everything with it, including part of our lives. We come to the open-air museum in search of the lost.
Навіщо ми приходимо в скансен, де час ніби завмер, навіщо бродимо серед цих старих жител, церков, млинів та інших споруд? За межами скансену час та його течія, вже давно забрав із собою все, в тому числі й частину нашого життя. Ми приходимо у скансен у пошуках втраченого.
The house comprises of three rooms: a home – a mudroom – a home. The walls are framework-based; the four-slope roof is covered with straw, with brushes on its edges and high coping.
Interior of the house is rather traditional. A stove is placed in one of the houses, while the second is “clean” one. The simple benches, cupboards, table, trunk, “dreamer”, perches therein possess their traditional places.
Next to the bench, a potter’s lathe is fixed, for housemaster to make his pieces of pottery. Above the “dreamed” pil, there are shelves (tramky) to dry the pieces before baking.
One room was for the potter’s work, another was a solar. The room is decorated with different fancy bowls, jars, pots, “twins”.
Хата із с.Крищенці Тульчинського району Вінницької області (кінець ХІХ ст.)
Будівля трикамерна: хата, сіни, хата. Стіни каркасні. Дах чотирисхилий, покритий соломою. На рогах "китиці", гребінь високий.
Інтер’єр традиційний. В одній хаті знаходиться піч, друга – «чиста». Прості лави, мисники, стіл, скриня, «постіль», жердки розміщені на усталених місцях.
Біля лави закріплений гончарний круг, на якому гончар формував глиняний посуд. Над «постіллю» (полом) розміщені «трамки» (полиці), де сушилися вироби перед випалом у горні.
В одному приміщені працював гончар, друга – світлиця. Вишукані миски, баньки, макітри, глечики, «близнята», виставлені в інтер’єрі хати.
•CREDITS•
• To the left of the image •
·Atlantida is wearing:
· Denice Overall @ [Cosmopolitan] .
· Alicia Series @ [The Pose Fair] .
• To the right of the image •
·Eva is wearing:
· Vivian Outfit @ [Scandalize].
· Denise Series @ [The Pose Fair] .
• Atrezzo •
· [IK] Shabby Mudroom Set @ [LootBox Gacha] .
Pyrohiv, also known as Pirogov, originally a village south of Kiev, Ukraine, is a neighborhood in the southern outskirts of the Ukrainian capital city. It is now home to an outdoor The Museum of Folk Architecture and Folkways of Ukraine.
Although the origin of the toponym is uncertain, pyrohiv is genitive plural form of the Ukrainian word for pie.
Archaeological evidence confirms that the territory of Pyrohiv has been settled at the times of the Bronze Age. Pyrohivka settlement was first mentioned in 1627, as a feudal domain of the Kievan Cave Monastery. The 1720 records mention the village of Pyrozhov. The territory was included within the Kiev administrative boundary in 1957.
The territory of historic Pyrohiv now serves as the location of a 1.5-square-kilometre (370-acre) outdoor Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine. Founded in 1969, the museum contains over 300 pieces of folk architecture brought here from all parts of Ukraine and carefully reassembled. The picturesque hill with several windmills is the museum centrepiece and the entire territory of the museum is divided into sectors, each representing the folk architecture and life of a specific Ukrainian region. The oldest church, situated in Pyrohiv, is Naddnipryanska, it is built in 1742. In the Museum of Folk Architecture and Folkways of Ukraine you can also find more than 40 000 items of household and traditional culture such as costumes, old textiles, embroidery, carpets, ceramics, metal handicrafts, woodwork and glass-ware as well as musical instruments, paintings and houseware… more on Wikipedia.
Hello there! Happy Sunday my friends! I am here today Featuring West Village Riley Collection By Apple Fall. This set is new to the Belle Event! It inspired me to do a mudroom. This beautiful bench is available in 3 colors I chose my favorite which is the Chalkboard. The Wellingtons come in 5 colors. I am using the black and red ones. The rug is in 3 patterns and the Watering can is also available with 3 options! Many things you can mix and match to make it your own! I filled this space with some of my most favorite Apple Fall items and this is what I came up with! Full credits are on the blog. Feel free to have a look! Thank you so much for the support! Have a blessed day and week ahead. xoxo <3333 Ebony
Majesty- A Mudroom With No Mud- majestyfiles.blogspot.com/2019/06/majesty-mudroom-with-no...
Visit Majesty Blog: majestyfiles.blogspot.com/
The building consists of a home, a mudroom, and a small home. This is a framework building with overhanging roof supported by corbels (piatnars). The walls, the stove and beams are decorated with paintings – bouquets, moldings, wraps made by a local artist in 1977.
Хата з с.Яришів Могилів-Подільського району Вінницької області (кінець ХVІІІ ст.)
Планування – хата, сіни, хата. Будівля каркасна з великим виносом даху на «п’ятнарях» (кронштейнах). Стіни, піч, сволоки оздоблені малюванням – букети, фризи, віночки, які виконала місцева майстриня в 1977 році.
Why do we come to an open-air museum, where time seems to stand still, why do we wander among these old houses, churches, mills and other buildings? Outside the open-air museum, time and its flow have long since taken everything with it, including part of our lives. We come to the open-air museum in search of the lost.
Навіщо ми приходимо в скансен, де час ніби завмер, навіщо бродимо серед цих старих жител, церков, млинів та інших споруд? За межами скансену час та його течія, вже давно забрав із собою все, в тому числі й частину нашого життя. Ми приходимо у скансен у пошуках втраченого.
This house was constructed at the end of 19th -20th Century. This estate is an original building from a farmstead of Poltavshchyna of 19th-20th Century. The building has carved elements, typical of northern Poltava area (on tips of ceiling beams, on furniture, on window shutters, etc.). It has a porch with awning on columns.
It stays next to the homesteads from Leliukhivka and Popivka villages.
This building arose at the end of 19th Century. It represents a type of multi-room dwelling (home + mudroom +small room + storeroom + larder). This is a typical house of a Poltavshchyna grain-grower. Its owner practiced additional craft – pottery. Besides a big premise of the house, where the family lived, there is also a small room for making pieces of pottery. For his craft, the owner used potter’s lathe, fixed here to a sitting bench. He made different things: pots, bowls, big bowls makitra, banky (ancient mason-jars), tykvy (homemade bottles) and many others, required for every home.
In the same room, there are upper shelved (piarta) for drying the just-made pieces. The house is made of oak-tree semi-timbers, clayed and whitewashed from inside and outside. In front of the house, there is a porch with awning on columns. Its windows have carved single-leaf shutters. Around the house, there is a perimeter walk, supported by boards fixed with perches. The perimeter walk is outlined with red clay. On edges of the sidewall, tips of the beams are decorated with carving in form of horses, a popular pattern for farmers’ dwellings on Poltavshchyna.
The walls are made of oak-tree semi-timbers, doors, windows, roof of straw and clay perimeter walk.
Dimensions are 9.43 x 4.96; its total area – 46.77 square meters
Хата з с. Велика Павлівка, Зіньківського р-ну, Полтавської обл.
Хата збудована наприкінці ХІХ ст. Об'єкт є оригінальною житловою будівлею селянської садиби Полтавщини ХІХ-ХХ ст. Будівля має характерні для північної Полтавщини елементи різьблення деталей (коники на випусках сволоків, на меблях інтер’єру, віконниці та випуски платв оздоблені різьбленими елементами). Ганок з піддашком на стовпчиках.
Розташована біля садиб із с. Лелюхівка та с. Попівка.
Хата збудована наприкінці ХІХ ст., за типом є багатокамерним житлом (хата+сіни+хатина+комора+чулан). Типове для хлібороба Полтавщини селянське житло, господар якого займався додатковим промислом – гончарством. Крім великого хатнього приміщення, де жила вся сім’я, є ще мала хатина, де гончар виготовляв вироби з глини. У хатині гончар займався виготовленням гончарних виробів, користуючись гончарним кругом, що тут прикріплений до лави для сидіння. Вироблялися різноманітні вироби – горшки, миски, макітри, баньки, тикви та багато іншого посуду, без якого не обходиться домашнє господарство.
У цій же хатині розташовані верхні полиці («п'ятра») для просушування свіжовиготовлених гончарних виробів. Сама хата збудована з рублених плах, що обмазані й побілені зовні та всередині. Перед хатою – ганок з піддашком на стовпчиках. Вікна хати мають одностворчаті віконниці з різьбленням. Навколо хати влаштована призьба з глини, яка підтримується заставленими за кілки дошками. Призьба підведена червоною глиною. На причілковій стіні на кутах – випуски платв, оздоблені різьбленими елементами у вигляді «коників» – розповсюджений мотив селянського житла на Полтавщині.
Зруб – дубові плахи, двері, вікна, солом'яний дах, глиняна призьба.
У плані – 9,43 х 4,96 м. Площа – 46,77 кв. м.
This log-house’s plan is typical of that period: a home, a mudroom, and a larder. Its walls are whitewashed. Perimeter walk, windows, and floor are outlined with red clay. Traditional “bouquets” are painted on its walls and on the stove. The pieces of ceramics inside arrived from famous local areas of pottery – Kyblych and Zherdanivka villages. In larder, there is an ancient emery grinder for spindles and mallets.
Church of St. Nicholas from Zelene village in Gusiatynslyi district of Ternopilska Region (1817).
Хата із села Луги
Чечельницького району (з 17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Чечельницького району, село увійшло до складу Гайсинського району) Вінницької області.
Поділля — територія між Південним Бугом та Дністром, що за сучасним поділом належить до Вінницької, Хмельницької та Тернопільської областей, півночі Одещини. Експозиція, площею 6 гектарів, включає пам’ятки архітектури середини ХIХ – поч. ХХ ст.: 8 житлових та 16 господарських споруд, культовий комплекс, два водяні млини, вітряк та шинок. Більшість садиб — відкритого типу з вільною забудовою. Хати переднім фасадом орiєнтовані на південь або південний схід. В конструкції будівель в цей час переважає каркас, що заповнювався деревом та глино-соломою, з наступною обмазкою та побілкою. Особливістю подільської народної архітектури є оздоблення житла та господарських будівель.
Pyrohiv (Ukrainian: Пирогі́в), also known as Pirogov (Russian: Пирого́в), originally a village south of Kyiv, is a neighborhood in the southern outskirts of the Ukrainian capital city. It is now home to an outdoor Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine.
A farmstead from the Right-bank Cherkashchyna, beginning of 20th Century
A house of the year 1907 from Yasnozirka village in Cherkasskyi district of Cherkasska Region.
This farmstead of a prosperous farmer exemplifies a concept of an “open yard”. Its clean part is located at the fore, near the entrance: a house, a storeroom, a wall and a vault. The farmstead’s central place is occupied by the three-room house, consisting of a house, a mudroom, a solar and made of pine-tree saw beams with short open tips. One clean room – a solar – was separated in big double-halved houses. This is a lovely decorated room with painted icons and a national picture, framed by purchased “krolivetsky” embroidered towels and sacral festive items in front of them. A small box on a bench next to the pil (rest space) was made for keeping bead necklaces, strips, precious items, money, and documents.
An ordinary life of a farmer’s family is represented by the left-side house. Here they cooked, nursed babies, wove, spun yarn. A large chimney, common for the both stoves was placed in the mudroom. A mortar, a trough for bathing and a drawing-knife lay here on the floor.
Prosperity of the owner of the house is also evidenced by the yard. All service buildings here are quite big and notable for their difference and good building materials.
Садиба з Правобережної Черкащини початку ХХ ст.
Хата 1907 року села Яснозір`я-2 Черкаського району Черкаської області.
Садиба заможного селянина – це приклад «відкритого двору», де чиста частина розташована на першому плані при вході: хата, комора, криниця та погріб. Центральне місце на садибі відводилося хаті, за планом вона тридільна: хата, сіни, хата-світлиця, рублена із соснових пиляних брусів, з короткими випусками вінців. У великих просторих хатах на дві половини виділено одне чисте приміщення – світлиця, прибрана по-святковому: мальовані ікони, народна картинка в купованих червоних «кролівецьких» рушниках перед образами – святкові обрядові прикраси. Біля полу на лаві стоїть маленька скринька, в якій зберігалося намисто, стрічки, дукачі, гроші, документи.
У лівій хаті – щоденний побут селянської родини, де готувалася їжа, бавили дітей, ткали, пряли. У сінях великий спільний димохід для печей. На долівці стоїть ножна ступа, діжка-шаплик для купання, струг для вичинення шкіри.
Заможність господаря простежується і на подвір’ї. Господарські приміщення великі, відрізняються різноманітністю та гарним будівельним матеріалами, з яких вони зроблені.
The house is a type of suburb dwelling of the beginning of 20th Century, specific with its interesting architecture and decorative solutions. Traditional polychrome patterns have been replaced by decorative plastic pieces - plaster “flowerpots” by the entrance, blue walls with decorative patterns made on raw clay by a wooden stamp.
Interior of the house, despite of traditional placement of furniture, demonstrates visible urban influence. There are new pieces of furniture, new for rural people: movable benches with backs, a wooden bed, a table with carved details, a buffet-like cupboard with a small cabinet instead of a simple shelve for cups.
Хата з села Кадиївці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області (1892)
Хата являє собою тип приміського житла початку ХХ століття, що відзначається цікавим архітектурно-декоративним вирішенням. На зміну традиційному поліхромному розпису прийшла декоративна пластика – ліплені "вазони" біля вхідних дверей та голубі стіни, які мають декоративну фактуру, виконану дерев’яним штампом по сирій глиняній обмазці.
У внутрішньому обладнанні житла, при традиційному розташуванні меблів, спостерігається міський вплив. З’являються нові для селян меблі: рухомі лави зі спинками, дерев’яне ліжко, стіл з точеними деталями, замість простого мисника – мисник з шафкою у формі буфета.
Persicaria orientalis is a species of flowering plant in the family Polygonaceae, known as kiss-me-over-the-garden-gate and princess-feather. It was first described, as Polygonum orientale, by Carl Linnaeus in 1753. It was transferred to the genus Persicaria by Édouard Spach in 1841. Its native distribution is unclear. As of May 2019, Plants of the World Online lists only Uzbekistan, whereas other sources give a much wider distribution in temperate and tropical Asia and Australia. It is widely cultivated and naturalized.
This is a three-room log-house, typical of 19th Century Left-bank Kyivshchyna in, comprising of a house, a mudroom and a storeroom. Its walls are made of oak timbers. It the residing part walls are clayed and white-washed, on the contrary to the walls of the mudroom and storeroom. Close to the mudroom wall, there is a large stove with straight chimney, carrying out smoke to the mudroom through a round hole in the wall kagla and to a platted chimney clayed inside and outside.
The house has a massive longitudinal ceiling beam, large windows with six glasses. The mudroom is without ceiling, but with two doors. The floors are mostly clayed, covered by wooden boards in the storeroom.
Хата кінця 19 ст. з села Бзів Баришівського району Київської області.
Тридільне зрубне житло 19 ст. Лівобережної Київщини: хата + сіни+ комора. Стіни рублені з дубових брусів, у житловій частині мащені й білені, сіни й комора не мащені. При сінешній стіні – велика вариста піч, з прямостінним комином, з виводом диму через стіновий отвір-каглу у сіни, під виплетений бовдур-димар, мащений глиною зсередини й зовні.
У хаті поздовжній масивний сволок, великі вікна на шість шибок. Сіни без стелі, з двома дверима. Долівки глиняні, у коморі – дощата.
This log-house’s plan is typical of that period: a home, a mudroom, and a larder. Its walls are whitewashed. Perimeter walk, windows, and floor are outlined with red clay. Traditional “bouquets” are painted on its walls and on the stove. The pieces of ceramics inside arrived from famous local areas of pottery – Kyblych and Zherdanivka villages. In larder, there is an ancient emery grinder for spindles and mallets.
Church of St. Nicholas from Zelene village in Gusiatynslyi district of Ternopilska Region (1817).
Хата із села Луги
Чечельницького району (з 17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Чечельницького району, село увійшло до складу Гайсинського району) Вінницької області.
Це типове житло малоземельного селянина з південно‑східної частини Поділля. Побудована 1842 року місцевим теслею Гнатом Жовтяком. Останньою власницею хати була його праправнучка Феодосія Жовтяк.
Це тридільна споруда (хата, сіни, хата). Стіни рублені з дубових колод, що на кутах «покладені з остатком», тобто мають випуски. Зруб тинькований глиною, побілений. Дах чотирисхилий, із високим гребенем, був укритий соломою, але тепер перекритий очеретом. Вікна обведені червоною глиною. В оздобленні хати використано настінний розпис, виконаний жительками села Луги Ольгою Жовтяк та Анастасією Назаревич.
На початку ХХ століття під час ремонту комору переобладнано під житло.
Інтер’єр житла традиційний для другої половини ХІХ століття. Ліворуч від входу стоїть піч із лежанкою, а за нею, у найтеплішому куті, піл (постіль), настелений із дощок, над яким уздовж тильної стіни розміщені дві паралельні жердки, на які клали рядна, верхній одяг, ставили ночви з хлібом. Скраю над полом влаштована ще одна жердка – «дранниця», де розвішані рушники, скатерки, жіноча сорочка, запаска. Уздовж стін стоять широкі дубові лави, а на покуті – стіл, застелений скатертиною. На стіні, що навпроти печі, розташований мисник із полицею над вхідними дверима, де господиня тримала посуд. Поряд стоять кілька стільчиків, на які сідали обідати біля лави, оскільки за столом їли тільки у свята.
У сінях та меншій половині хати експонуються різьблені ярма та їх заготовки.
У малій хаті представлений давній тип ручного токарного верстата. На ньому працювали, сидячи на низенькому стільчику і тримаючи в лівій руці ніж, прикладений до виробу. Правою рукою лучком приводили в рух заготовку. На такому верстаті здебільшого точили макогони та веретена.
Поділля — територія між Південним Бугом та Дністром, що за сучасним поділом належить до Вінницької, Хмельницької та Тернопільської областей, півночі Одещини. Експозиція, площею 6 гектарів, включає пам’ятки архітектури середини ХIХ – поч. ХХ ст.: 8 житлових та 16 господарських споруд, культовий комплекс, два водяні млини, вітряк та шинок. Більшість садиб — відкритого типу з вільною забудовою. Хати переднім фасадом орiєнтовані на південь або південний схід. В конструкції будівель в цей час переважає каркас, що заповнювався деревом та глино-соломою, з наступною обмазкою та побілкою. Особливістю подільської народної архітектури є оздоблення житла та господарських будівель.
Pyrohiv (Ukrainian: Пирогі́в), also known as Pirogov (Russian: Пирого́в), originally a village south of Kyiv, is a neighborhood in the southern outskirts of the Ukrainian capital city. It is now home to an outdoor Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine.
This is a three-room log-house, typical of 19th Century Left-bank Kyivshchyna in, comprising of a house, a mudroom and a storeroom. Its walls are made of oak timbers. It the residing part walls are clayed and white-washed, on the contrary to the walls of the mudroom and storeroom. Close to the mudroom wall, there is a large stove with straight chimney, carrying out smoke to the mudroom through a round hole in the wall kagla and to a platted chimney clayed inside and outside.
The house has a massive longitudinal ceiling beam, large windows with six glasses. The mudroom is without ceiling, but with two doors. The floors are mostly clayed, covered by wooden boards in the storeroom.
Хата кінця 19 ст. з села Бзів Баришівського району Київської області.
Тридільне зрубне житло 19 ст. Лівобережної Київщини: хата + сіни+ комора. Стіни рублені з дубових брусів, у житловій частині мащені й білені, сіни й комора не мащені. При сінешній стіні – велика вариста піч, з прямостінним комином, з виводом диму через стіновий отвір-каглу у сіни, під виплетений бовдур-димар, мащений глиною зсередини й зовні.
У хаті поздовжній масивний сволок, великі вікна на шість шибок. Сіни без стелі, з двома дверима. Долівки глиняні, у коморі – дощата.
Plane of this house includes three rooms – a home, a mudroom, a home. Its walls are made of oak-tree sticks on a frame, wrapped by perevesla – bands of twisted straw. The frame is made of oak; the walls are clayed on both sides. The floor is well-packed ground daubed by a layer of clay. The ceiling is also covered with clay. The basement of the house is made of stone bricks. The house is supported by a stone terrace, due to uneven relief. Small gallery is arranged along the both homes. Four-sloped roof is covered with rye straw, arranged stepwise (in karbs). A ground cellar is made under the left home with access from the mudroom. The dwelling is decorated with traditional images of flowerpots and wraps on stove and walls, its floor – with painted grids and knots.
Хата з с. Гарячинці Новоушицького району Хмельницької області (кінець ХІХ ст.)
Планування – хата, сіни, хата. Конструкція стін – каркас із закидкою дубовими кілками, обмотаними солом’яними «перевеслами». Каркас дубовий. Стіни обмащені глиною з обох сторін. Підлога – трамбована земля, змащена шаром глини. Стеля обмащена глиною. Фундамент з каменю-плитняку. Хата стоїть на кам’яній терасі, через нерівність рельєфу. З двох боків стін влаштована галерейка. Дах – чотирисхилий; покрівля солом’яна, виконана уступами («карбами»). Під лівою «хатою» зроблений льох, вхід до якого з сіней. Дах вкритий житньою соломою у вигляді уступів («карбами»). Житло прикрашене традиційним малюванням, на печі й стінах – вазони, віночки. На долівці – мальовані «гратки», розетки.
Plane of this house includes three rooms – a home, a mudroom, a home. Its walls are made of oak-tree sticks on a frame, wrapped by perevesla – bands of twisted straw. The frame is made of oak; the walls are clayed on both sides. The floor is well-packed ground daubed by a layer of clay. The ceiling is also covered with clay. The basement of the house is made of stone bricks. The house is supported by a stone terrace, due to uneven relief. Small gallery is arranged along the both homes. Four-sloped roof is covered with rye straw, arranged stepwise (in karbs). A ground cellar is made under the left home with access from the mudroom. The dwelling is decorated with traditional images of flowerpots and wraps on stove and walls, its floor – with painted grids and knots.
Хата з с. Гарячинці Новоушицького району Хмельницької області (кінець ХІХ ст.)
Планування – хата, сіни, хата. Конструкція стін – каркас із закидкою дубовими кілками, обмотаними солом’яними «перевеслами». Каркас дубовий. Стіни обмащені глиною з обох сторін. Підлога – трамбована земля, змащена шаром глини. Стеля обмащена глиною. Фундамент з каменю-плитняку. Хата стоїть на кам’яній терасі, через нерівність рельєфу. З двох боків стін влаштована галерейка. Дах – чотирисхилий; покрівля солом’яна, виконана уступами («карбами»). Під лівою «хатою» зроблений льох, вхід до якого з сіней. Дах вкритий житньою соломою у вигляді уступів («карбами»). Житло прикрашене традиційним малюванням, на печі й стінах – вазони, віночки. На долівці – мальовані «гратки», розетки.
This house represents a traditional type of dwelling on Luganshchyna in 19th-20th Centuries.
The house was a property of Hnylytska Kateryna Nikiforovna. As she told, the house had been built in the village quite long ago, but in other homestead. It had been bought in 1929 and moved to the place, where it stayed until transferred to the museum. Only the home has been moved, while mudroom has been built by the owner’s husband. Before transfer, there was no small room, and it was detached in the mudroom later. No window frames were there from inside, the window was for a single piece of glass. This is a residential building, 9.47 x 6.02 m.
Хата з с. Красна Попівка, Кремінського району, Луганської обл.
Будівля представляє традиційне житло Луганщини ХІХ-ХХ ст.
Хата належала Гнилицькій Катерині Никифорівні. За її інформацією, хата була поставлена у цьому ж селі давно, але на іншій садибі. Куплена у 1929 р. і перевезена на місце, де і стояла до її виявлення музеєм. Перевозили лише клітку хати, а сіни ставив чоловік власниці. В хаті до перевезення, хатини не було, її згодом виділили у сінях. «Наличників» у хаті зсередини на вікнах не було. Вікна були одинарні.
Житлова споруда 9,47х6,02 м.
Plane of this house includes three rooms – a home, a mudroom, a home. Its walls are made of oak-tree sticks on a frame, wrapped by perevesla – bands of twisted straw. The frame is made of oak; the walls are clayed on both sides. The floor is well-packed ground daubed by a layer of clay. The ceiling is also covered with clay. The basement of the house is made of stone bricks. The house is supported by a stone terrace, due to uneven relief. Small gallery is arranged along the both homes. Four-sloped roof is covered with rye straw, arranged stepwise (in karbs). A ground cellar is made under the left home with access from the mudroom. The dwelling is decorated with traditional images of flowerpots and wraps on stove and walls, its floor – with painted grids and knots.
Хата з с. Гарячинці Новоушицького району Хмельницької області (кінець ХІХ ст.)
Планування – хата, сіни, хата. Конструкція стін – каркас із закидкою дубовими кілками, обмотаними солом’яними «перевеслами». Каркас дубовий. Стіни обмащені глиною з обох сторін. Підлога – трамбована земля, змащена шаром глини. Стеля обмащена глиною. Фундамент з каменю-плитняку. Хата стоїть на кам’яній терасі, через нерівність рельєфу. З двох боків стін влаштована галерейка. Дах – чотирисхилий; покрівля солом’яна, виконана уступами («карбами»). Під лівою «хатою» зроблений льох, вхід до якого з сіней. Дах вкритий житньою соломою у вигляді уступів («карбами»). Житло прикрашене традиційним малюванням, на печі й стінах – вазони, віночки. На долівці – мальовані «гратки», розетки.
This house was built in Popivka village of Zinkivskyi district of Poltavska Region in the second half of 19th Century. This is unique farmer’s dwelling of Poltavshchyna’s second half of 19th Century, with its five rooms, carved konyky on tips of its logs, “washed” linden walls.
This house was the property of Skorupa M.M., who inherited it from her mother. Since first building, the house has never been reconstructed or redesigned, except for the stove (inside the house).
A house from Popivka village of the second half of 19th Century represents a late, well-developed type of a house “in two parts”. There are five rooms therein: a solar, a room, a home, a storeroom and a mudroom. The mudroom has two walk-through doors – a direct path from the main façade of the garden.
This is a log-house made of linden. The walls outside are clayed on processed wood and whitewashed. Inside walls of all the premises have their structure open and “washed”. They washed the walls with water-alkaline solution (thick layer of stove ashes had to be filtered with warm water).
The house is supported by oak-tree piles.
The top longitudinal logs of the house are opened on sides with tips konyky, decorated with traditional carving. These konyky are constructively interconnected with transverse linden lumbers, which support rafters.
Logs of the house, pairs are rafters are fixed with oak-tree nails tyblia.
The house is covered with sheaves of rye straw on pairs. The pairs and rafters are made of linden; the lower logs of the houses are made of oak tree.
Perimeter walk of the house is high, outlined brightly. Small windows have one-leaf shutters in house, in solar they are outlined with red clay.
Floor of the house is made of well-packed clay; the storeroom’s floor is made of oak boards on lumbers. The ceiling is made of round sticks, laid on beams, clayed from the both sides.
The chimney is twiggen longitudinally and clayed from inside and outside.
In front of the entrance, there is an awning on two columns.
This is a linden “wooden” house. Its plan is the one of a well-developed “two halves” dwelling. Having divided the solar, the owner received one more space – a “room”. The log walls outside are clayed and whitewashed. Internal walls in all the premises are “washed”. The lower logs of walls are made of oak. The roof is covered with sheaves of straw.
Area - 69.49 square meters (11.96 х 5.81)
Хата з с.Попівка, Зіньківського р-ну, Полтавської обл.
Хату було побудовано в с. Попівка Зіньківського р-ну Полтавської області у другій половині ХІХ ст. Унікальне селянське житло Полтавщини другої половини ХІХ століття, п’ятидільна, з різьбленими «кониками» на причілках, з «митими» липовими стінами.
Належало житло Скорупі М. М., яка одержала його у спадок від матері.
Від часу побудови хата не зазнала серйозних конструктивно – планувальних переробок, за винятком печі (у хаті).
Хата з села Попівка другої половини ХІХ ст. – пізній місцевий розвинений тип хати - «хата на дві половини». В ній п’ять приміщень: світлиця, кімната, хатина, комора, сіни. Сіни мають двоє наскрізних дверей – безпосередній прохід з боку головного фасаду в сад (чи город).
Хата рублена. Вінці зрубу з липи. Зруб ззовні обмащений по клинцьованій деревині, побілений. Всередині стіни всіх приміщень мають відкритий зруб і «миті». Мили стіни водним розчином лугу (проціджували теплою водою шар пічної золи).
Хата поставлена на дубові стояни.
Верхні подовжні вінці зрубу виходять на причілки «кониками», які оздоблені самобутнім різьбленням. «Коники» конструктивно зв’язані між собою поперечними липовими брусками, на них покладено причілкові крокви.
Вінці зрубу, лати і крокви між собою кріпляться дубовими тиблями.
Хата вшита парками з житньої соломи по латах. Крокви і лати з липи. Нижні вінця зрубу хати – дубові.
Призьба хати висока з яскравою підводкою. Малі вікна мають одностулкові віконниці з боку хатини, а з боку світлиці обведені червоною глиною.
Долівка в хаті глиняна, трамбована і мазана; в коморі підлога дощата по лагах, дубова. Стеля із круглого хворосту, покладеного на слижні, знизу і зверху мазана глиною.
Бовдур плетений подовжньо лозою і обмазаний глиною з внутрішньої та зовнішньої сторін.
Перед входом до хати – піддашок на двох стовпчиках.
Хата липова, «мита». За своїм плануванням – це розвинений тип житла на дві половини. Переділивши світлицю, господар отримав ще одне приміщення – «кімнату». Зруб ззовні обмащений глиною і побілений. Всередині стіни всіх приміщень «миті». Нижні вінця зрубу – дубові. Покрівля солом′яна, парками.
Площа - 69.49 м2 (11.96 х 5.81)
Its yard is divided into 2 parts: a service and a clean one. On the service yard there are sheds with double-caned walls, secured by straw. A house, a garden and a vault stay at clean yard.
The house is a triple-room building: a house + a mudroom + a house; its left side is re-divided into a house and a storeroom. The village stays close to a forest and soils are not very productive. That’s why the house’s owner supported himself by an auxiliary wood-processing craft.
Instead of a table, there is a weaving loom with fabric woven of hemp and flax. Traditional garments hand on a rail: shirts, skirts plakhta and zapaska, a belt, a jacket yupka. The interior of the house represents the atmosphere of weaving craft. The weaving loom stays in the middle thereof, instead of a table, and equipment and raw materials lay on benches around it. On holidays, the benches were not specially decorated. People just washed them, and sometimes covered by clean fabric.
Left part of the house represents a wood-processing workshop with a storeroom. There are a stool, adzes, a plane, some drills, saws, tool box and ready items – wooden containers for salt, beans, and groats. Here hand also an icon and a national picture.
Хата кінця 19 ст. села Яснозір`я-1 Черкаського району Черкаської області
Двір ділиться на 2 частини: господарський і чистий. На господарському дворі повітки стіни, яких мають подвійне заплітання лозою, а між них закладали солому. На чистому дворі знаходиться хата, сад, погріб.
Тридільне зрубне житло: хата+сіни+хата, ліва частина переділена на хатину та комірчину. Село це біля лісу, ґрунти не дуже родючі, тому господар займався допоміжним деревообробним промислом.
У хаті на місці стола ткацький верстат, виткане полотно з конопель і льону, на жердці – традиційний одяг: сорочки, плахта, пояс, запаска, юпка. В інтер’єрі відтворено ткацтво, на місці столу стоїть ткацький верстат, на лавах у будень лежало різноманітне приладдя, сировина, а в свята лави були без зайвих накладів – свіжовимиті, часом накриті ряднами.
Ліва частина – це майстерня, де показано обробка дерева і комірчина. Ослін, тесла, струги, рубанок, свердла, пилки, скринька для інструментів. Вироби – довбанки і коряки для солі, квасолі, круп. Висить ікона і народна картинка.
The house is divided into three rooms (home – mudroom – home). Its framework walls are clayed and whitewashed. Its two-sloped roof is covered with cane. A small stove in the mudroom was intended for cooking in summer. The walls are decorated with painting both inside and outside.
The right half is a clean home. A display “Weaving in Podillia” is arranged therein. There are the pieces by a self-made artist from Vinnytsia area Koval Ivan Dmytrovych (1948-2001). His aquarelle paintings represent completely the process of weaving – from seeding hemp to ready items. Some weaving gears are displayed here, as well as canvas, tablecloth, carpets, etc., made with a weaver’s loom.
Хата з села Пужайкове Балтського району Одеської області (середина ХІХ ст.).
У плані тридільна: (хата + сіни + хата). Стіни каркасні, помащені глиною, побілені. Дах чотирисхилий, вкритий очеретом. У сінях – маленька піч, де готували їжу влітку. Зовні та всередині оздоблена настінним малюванням.
Права половина – «чиста» хата, де обладнана виставка «Ткацтво Поділля». Тут представлені роботи самодіяльного художника з Вінничини Коваля Івана Дмитровича (1948-2001 рр.). В акварелях повністю відтворено процес ткацтва – від сівби конопель до готових виробів. Тут також знаходяться всі знаряддя, для ткання: полотна, скатерок, килимів тощо. Вони виготовлені на ткацькому верстаті.
Традиция рисовать птиц над окнами дома с девушкой на выданье уходит корнями в народные приметы. К птицам всегда было трепетное отношение. Считалось, что, если воробьи гнездятся на крыше дома, значит вскоре к незамужним девушкам придут сваты.
Услышать крик петуха — тоже к скорому свадебному торжеству. Но только в том случае, если именно в этот момент девушка мечтала о своем суженном. Также люди верили, что влетевшая в окно птичка предрекала счастливое замужество.
Раньше пернатых упоминали во время свадебных обрядов. После ухода сватов невеста пела печальные песни, обращенные к старшим братьям «соколам». Она сравнивала себя с птицей, которая теряет свое оперение. Даже, если была полностью довольна выбором родителей.
Поэтому украинцы выбирали птиц в качестве декора внешней стены дома. Считалось, что они символизируют женское счастье и привлекают женихов. Над каждым окном люди рисовали красками веточку, которую облепили пернатые.
This piece of national architecture of 19th Century relates to south of Polavshchyna and that as of nowadays has disappeared. It was built in 70th of 19th Century.
The house from Revasivka village has never been reconstructed since it had been built. Its window frames were re-made in the mid-50th of 20th Century. The walls are decorated with clay of different color; inside there is a carved cupboard, painted trunk and national pictures in interior.
The house from Revazivka village was discovered in 1976 by an architect Lukianchuk V.D. and restored in the Museum in 1977-1978.
Few words about Revazivka village, as it were never mentioned in modern sources. In the middle of 19th Century, this village was called Novakivka and belonged to Ploshchanska volost of Poltava povit in Poltava hubernia.
It was a village of a proprietor, with 179 souls in 18 yards. Officially, Revazivka is called sloboda. There were 219 inhabitants in 44 homesteads.
Nowadays, the village of Revazivka has joined to Grekopavlivka village. It now relates to Stovbynska village council in Novosanzharskyi district of Poltavska Region.
The house is of two rooms (a home, a mudroom), of combined structure. A two-room house could be met only in poor villages belonging to proprietors. A three-room house was more traditional for Poltava area.
The house is built on piles. Above the windows, piles are covered with shingles. A longitudinal ceiling beam and upper parts of piles have tips on sidewall adjacent to the stove, so forming reasonable overlap of the roof. A lumber lay on tips to support auxiliary beams of the roof. Ceiling comprises ceiling beam and slyzhni. The slyzhni are surfaced by caber, and then covered with clay.
The four-slope roof of the house is low, supported by rafters and covered with cane sheaves, as there were a lot of cane in the waterlog river valley near Revazivka.
Combines, log and framework structure of a national dwelling on south Poltavshchyna was typical of this region, poor in building wood.
Especially interesting was filling of this house’s framework walls: there were twiggen with mullein. This grass grew high near Revazivka, and had strong stems. The local say: “Even shipworms never eat mullein”.
This is a house of two rooms (a home and a mudroom) with framework and log walls. Under the windows, walls are framework: horizontal hlytsi are nailed to vertical piles, with osier between them. Above the windows, planks of three parts are fixed to piles. A longitudinal ceiling beam is fixed thereto and two transverse ones (one in the home, another – in the mudroom). The longitudinal beam and tops of planks have overlaps on sidewall, adjacent to the stove, so forming reasonable overlap of the roof. Inside and outside, the house is clayed and whitewashed, except for back wall, only clayed. The house stays now on concrete basement.
Area – 53.92 square meters (5.15 x 10.47).
Хата з с. Ревазівка, Новосанжарського р-ну, Полтавської обл.
Пам′ятка традиційного народного будівництва XIX століття в південній Полтавщині, яких на даний момент в регіоні не існує. Побудована в 70 – ті роки ХІХ століття.
Хата з с. Ревазівка від її існування не перебудовувалася. У середині 50-х років ХХ століття перероблені віконні рами. Підводка стін кольоровими глинами, різьблений мисник, мальована скриня, народний живопис в інтер’єрі.
Хата с. Ревазівка виявлена в 1976 році архітектором Лук′янчуком В.Д. і реставрована в Музеї у 1977 – 1978 роках.
Коротко про село Ревазівку, оскільки в сучасних джерелах воно не згадується. Поселення Ревазівка в середині XIX століття називалося Новаківка і належало до Площанської волості Полтавського повіту Полтавської губернії.
Було воно поміщицьким селом і проживало там 179 душ у 18 дворах. Старожили розповідають, що Ревазівкою володів пан Ревазов. У 1926 році Ревазівка офіційно зветься слободою, з числом мешканців – 219, які проживали у 44 господарствах.
Зараз село Ревазівка з’єднане з селом Грекопавлівкою і належить до Стовбинської сільради Новосанжарського району Полтавської обл..
Хата дводільна /хата, сіни/, комбінованої конструкції. Дводільні хати траплялися тут тільки в бідних поміщицьких селах. Традиційно на Полтавщині було тридільне житло.
Хата збудована на сохах. На сохи, вище вікон покладено ощіп. Подовжній сволок та верхні вівнця ощіпу мають з покутнього причілку випуски, утворюючи значний винос даху. На випуски укладено брус, на який спираються наріжники даху. Основу хатньої стелі утворюють сволок і слижні. По слижнях укладено щільно жердини, а зверху шар м’ятої глини.
Чотирисхилий дах хати невисокий, на кроквах. Покриття з очерету, техніка – «парки». Очерету біля Ревазівки росло багато на заболоченій річковій долині.
Комбінована зрубно – каркасна конструкція народного житла південної Полтавщини була характерною для цього регіону, бідного на будівельний ліс.
Особливо цікавим було заповнення каркасу стін даної хати с. Ревазівка: стіни були заплетені коров’яком. Коров′як поблизу Ревазівки ріс високий, з міцним стеблом. «Коров′яка і шашель не бере».
Дводільне житло (хата, сіни). Стіни каркасно – зрубні. До вікон стіни каркасні: до вертикальних сох прибито горизонтальні глиці, між якими всторч заплетена лоза. На сохи, вище вікон, покладео ощіп з трьох вінців. В ощіп врубано подовжній сволок та два поперечні (один у хаті і один у сінях). Подовжній сволок та верхні вінця ощіпу мають випуски з покутнього причілку, утворюючи значний винос даху. Хата ззовні і всередині обмащена і побілена крім задньої, порудованої стіни. Хата встановлена на бетонний фундамент.
Площа - 53,92 м2 (5.15 х 10.47).
This is a three-room log-house, typical of 19th Century Left-bank Kyivshchyna in, comprising of a house, a mudroom and a storeroom. Its walls are made of oak timbers. It the residing part walls are clayed and white-washed, on the contrary to the walls of the mudroom and storeroom. Close to the mudroom wall, there is a large stove with straight chimney, carrying out smoke to the mudroom through a round hole in the wall kagla and to a platted chimney clayed inside and outside.
The house has a massive longitudinal ceiling beam, large windows with six glasses. The mudroom is without ceiling, but with two doors. The floors are mostly clayed, covered by wooden boards in the storeroom.
On the left side, the Church of Archangel Michael is the oldest of the four churches located on the territory of the Pirogovo Museum.
The temple was transported to the museum from the village of Dorogynka.
Хата кінця 19 ст. з села Бзів Баришівського району Київської області.
Тридільне зрубне житло 19 ст. Лівобережної Київщини: хата + сіни+ комора. Стіни рублені з дубових брусів, у житловій частині мащені й білені, сіни й комора не мащені. При сінешній стіні – велика вариста піч, з прямостінним комином, з виводом диму через стіновий отвір-каглу у сіни, під виплетений бовдур-димар, мащений глиною зсередини й зовні.
У хаті поздовжній масивний сволок, великі вікна на шість шибок. Сіни без стелі, з двома дверима. Долівки глиняні, у коморі – дощата.
З лівої сторони Церква Архістратига Михаїла - найдавніша із чотирьох храмів, розташованих на території музею Пирогово.
Храм перевезено до музею із села Дорогинка
Pyrohiv, also known as Pirogov, originally a village south of Kiev, Ukraine, is a neighborhood in the southern outskirts of the Ukrainian capital city. It is now home to an outdoor The Museum of Folk Architecture and Folkways of Ukraine.
Although the origin of the toponym is uncertain, pyrohiv is genitive plural form of the Ukrainian word for pie.
Archaeological evidence confirms that the territory of Pyrohiv has been settled at the times of the Bronze Age. Pyrohivka settlement was first mentioned in 1627, as a feudal domain of the Kievan Cave Monastery. The 1720 records mention the village of Pyrozhov. The territory was included within the Kiev administrative boundary in 1957.
The territory of historic Pyrohiv now serves as the location of a 1.5-square-kilometre (370-acre) outdoor Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine. Founded in 1969, the museum contains over 300 pieces of folk architecture brought here from all parts of Ukraine and carefully reassembled. The picturesque hill with several windmills is the museum centrepiece and the entire territory of the museum is divided into sectors, each representing the folk architecture and life of a specific Ukrainian region. The oldest church, situated in Pyrohiv, is Naddnipryanska, it is built in 1742. In the Museum of Folk Architecture and Folkways of Ukraine you can also find more than 40 000 items of household and traditional culture such as costumes, old textiles, embroidery, carpets, ceramics, metal handicrafts, woodwork and glass-ware as well as musical instruments, paintings and houseware… more on Wikipedia.
Калина – рослина нашого українського роду, яка поширена майже по всій країні. Росте в садках, на луках, на берегах річок та ставків, у підлісках. Це невелике дерево або кущ висотою 4 - 5 м із сірою корою та запашними квітами. Не можна собі уявити сільського двору на Україні, де б не ріс кущ калини.
The house relates to the middle 19th Century; its last owner was Kuryk Mykola Vasylovych. The house comprises of three parts – a house, a mudroom and a small house. Its external walls aren’t covered, only strips are painted around its windows and doors. Such strips are specific for houses from Vyzhytskyj and Putylivskyj districts of Chernivtsi Region. Art painting and strips are very distinct decorations for houses of lowland Bukovyna. The house’s joyful interior is created by grapes depicted on the stove, around windows and on pokut (the sacred place of a traditional home). The most widespread patterns in Korytne village are grapes, arrow-wood leaves, hops and crosses on bases.
The house is built of smereka and poplar wood, its area equals to 58.8 square meters.
Хата із села Коритне Вижницького району Чернівецької області
Датується серединою ХІХ ст. Останній власник - Курик Микола Васильович. Складається із трьох частин - хати, сіней і хатчини. Зовні хата не мащена, тільки підведені смуги коло вікон та дверей. Така підводка характерна тільки для хат з Вижницького та Путильського районів Чернівецької області. Характерною декоративною оздобою для хат підгірської Буковини є розпис і підводка. Святковий інтер’єр у великій хаті створює розпис у виноград на печі, коло вікон на покуті. Найбільш поширений розпис у с.Коритному – «виноград», «калиновий лист», «хмелик» та «хрести на постаменті».
Хата з Буковини. Складена вона з кругляка смереки і тополі в прості замки з торцями. До верхів зрубу торці подовжуються і переходять ніби в кронштейни. Дах чотирисхилий, покритий соломою.
Площа споруди – 58,8 кв.м.
Панівним типом житла в Україні XIX ст. вважалась хата з одним житловим приміщенням. Найбільш простим і найдавнішим її різновидом було однокамерне житло, в якому єдине приміщення мало безпосередній вихід на вулицю. Як свідчать археологічні джерела, таке планування широко застосовувалось на території України ще в VIII—XI ст., а також у пізніші часи. Так, у середині XIX ст. цей тип однокамерного житла переважав на півдні Київщини, на Чернігівщині, Житомирщині.
National Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine - Pyrogiv. Kyiv.
The house is divided into three rooms (home – mudroom – home). Its framework walls are clayed and whitewashed. Its two-sloped roof is covered with cane. A small stove in the mudroom was intended for cooking in summer. The walls are decorated with painting both inside and outside.
The right half is a clean home. A display “Weaving in Podillia” is arranged therein. There are the pieces by a self-made artist from Vinnytsia area Koval Ivan Dmytrovych (1948-2001). His aquarelle paintings represent completely the process of weaving – from seeding hemp to ready items. Some weaving gears are displayed here, as well as canvas, tablecloth, carpets, etc., made with a weaver’s loom.
Хата з села Пужайкове Балтського району Одеської області (середина ХІХ ст.).
У плані тридільна: (хата + сіни + хата). Стіни каркасні, помащені глиною, побілені. Дах чотирисхилий, вкритий очеретом. У сінях – маленька піч, де готували їжу влітку. Зовні та всередині оздоблена настінним малюванням.
Права половина – «чиста» хата, де обладнана виставка «Ткацтво Поділля». Тут представлені роботи самодіяльного художника з Вінничини Коваля Івана Дмитровича (1948-2001 рр.). В акварелях повністю відтворено процес ткацтва – від сівби конопель до готових виробів. Тут також знаходяться всі знаряддя, для ткання: полотна, скатерок, килимів тощо. Вони виготовлені на ткацькому верстаті.
Традиция рисовать птиц над окнами дома с девушкой на выданье уходит корнями в народные приметы. К птицам всегда было трепетное отношение. Считалось, что, если воробьи гнездятся на крыше дома, значит вскоре к незамужним девушкам придут сваты.
Услышать крик петуха — тоже к скорому свадебному торжеству. Но только в том случае, если именно в этот момент девушка мечтала о своем суженном. Также люди верили, что влетевшая в окно птичка предрекала счастливое замужество.
Раньше пернатых упоминали во время свадебных обрядов. После ухода сватов невеста пела печальные песни, обращенные к старшим братьям «соколам». Она сравнивала себя с птицей, которая теряет свое оперение. Даже, если была полностью довольна выбором родителей.
Поэтому украинцы выбирали птиц в качестве декора внешней стены дома. Считалось, что они символизируют женское счастье и привлекают женихов. Над каждым окном люди рисовали красками веточку, которую облепили пернатые.
It relates to 18th Century. As of the time of transfer to the museum, the house was the oldest in the village and belonged to Oros family. The house has two premises: house and mudroom. It is one of the most ancient types of house planning in Zakarpattia. Walls of the house are constructed with wide oak cut blocks. Its high four-sloping roof is covered with straw.
This house is the oldest Zakarpattia house in our museum. It displays specific features of national building in valley of Tereblia-river and the middle reaches of Tysa River. The house’s area is 35.4 square meters.
Look at the exterior of the hut:
Характерною ознакою житла лемків (етнографічної групи українського народу), як і бойків, були білий та синій кольори.
Хата із с. Теребля, Тячівського району Закарпатської області
Датується XVIII ст. На час перенесення до музею хата була найстарішою в селі і належала родині Оросів. Хата дводільна: хата, сіни – є одним із давніх варіантів планування житла на Закарпатті. Стіни хати складені з широких дубових колених брусів. Високий чотирисхилий дах вкритий соломою.
Це найстаріша хата Закарпаття в експозиції нашого музею. Вона розкриває особливості народного будівництва у долині ріки Теребля та середньої течії р. Тиси. Площа хати — 35, 4 кв.м.
This house was built in Popivka village of Zinkivskyi district of Poltavska Region in the second half of 19th Century. This is unique farmer’s dwelling of Poltavshchyna’s second half of 19th Century, with its five rooms, carved konyky on tips of its logs, “washed” linden walls.
This house was the property of Skorupa M.M., who inherited it from her mother. Since first building, the house has never been reconstructed or redesigned, except for the stove (inside the house).
A house from Popivka village of the second half of 19th Century represents a late, well-developed type of a house “in two parts”. There are five rooms therein: a solar, a room, a home, a storeroom and a mudroom. The mudroom has two walk-through doors – a direct path from the main façade of the garden.
This is a log-house made of linden. The walls outside are clayed on processed wood and whitewashed. Inside walls of all the premises have their structure open and “washed”. They washed the walls with water-alkaline solution (thick layer of stove ashes had to be filtered with warm water).
The house is supported by oak-tree piles.
The top longitudinal logs of the house are opened on sides with tips konyky, decorated with traditional carving. These konyky are constructively interconnected with transverse linden lumbers, which support rafters.
Logs of the house, pairs are rafters are fixed with oak-tree nails tyblia.
The house is covered with sheaves of rye straw on pairs. The pairs and rafters are made of linden; the lower logs of the houses are made of oak tree.
Perimeter walk of the house is high, outlined brightly. Small windows have one-leaf shutters in house, in solar they are outlined with red clay.
Floor of the house is made of well-packed clay; the storeroom’s floor is made of oak boards on lumbers. The ceiling is made of round sticks, laid on beams, clayed from the both sides.
The chimney is twiggen longitudinally and clayed from inside and outside.
In front of the entrance, there is an awning on two columns.
This is a linden “wooden” house. Its plan is the one of a well-developed “two halves” dwelling. Having divided the solar, the owner received one more space – a “room”. The log walls outside are clayed and whitewashed. Internal walls in all the premises are “washed”. The lower logs of walls are made of oak. The roof is covered with sheaves of straw.
Area - 69.49 square meters (11.96 х 5.81)
Хата з с.Попівка, Зіньківського р-ну, Полтавської обл.
Хату було побудовано в с. Попівка Зіньківського р-ну Полтавської області у другій половині ХІХ ст. Унікальне селянське житло Полтавщини другої половини ХІХ століття, п’ятидільна, з різьбленими «кониками» на причілках, з «митими» липовими стінами.
Належало житло Скорупі М. М., яка одержала його у спадок від матері.
Від часу побудови хата не зазнала серйозних конструктивно – планувальних переробок, за винятком печі (у хаті).
Хата з села Попівка другої половини ХІХ ст. – пізній місцевий розвинений тип хати - «хата на дві половини». В ній п’ять приміщень: світлиця, кімната, хатина, комора, сіни. Сіни мають двоє наскрізних дверей – безпосередній прохід з боку головного фасаду в сад (чи город).
Хата рублена. Вінці зрубу з липи. Зруб ззовні обмащений по клинцьованій деревині, побілений. Всередині стіни всіх приміщень мають відкритий зруб і «миті». Мили стіни водним розчином лугу (проціджували теплою водою шар пічної золи).
Хата поставлена на дубові стояни.
Верхні подовжні вінці зрубу виходять на причілки «кониками», які оздоблені самобутнім різьбленням. «Коники» конструктивно зв’язані між собою поперечними липовими брусками, на них покладено причілкові крокви.
Вінці зрубу, лати і крокви між собою кріпляться дубовими тиблями.
Хата вшита парками з житньої соломи по латах. Крокви і лати з липи. Нижні вінця зрубу хати – дубові.
Призьба хати висока з яскравою підводкою. Малі вікна мають одностулкові віконниці з боку хатини, а з боку світлиці обведені червоною глиною.
Долівка в хаті глиняна, трамбована і мазана; в коморі підлога дощата по лагах, дубова. Стеля із круглого хворосту, покладеного на слижні, знизу і зверху мазана глиною.
Бовдур плетений подовжньо лозою і обмазаний глиною з внутрішньої та зовнішньої сторін.
Перед входом до хати – піддашок на двох стовпчиках.
Хата липова, «мита». За своїм плануванням – це розвинений тип житла на дві половини. Переділивши світлицю, господар отримав ще одне приміщення – «кімнату». Зруб ззовні обмащений глиною і побілений. Всередині стіни всіх приміщень «миті». Нижні вінця зрубу – дубові. Покрівля солом′яна, парками.
Площа - 69.49 м2 (11.96 х 5.81)
It was built at the end of 19th Century by master-builders Pyrch Mykhailo Mykhailovych and Pyrch Fedir Mykhailovych and re-built in 1946. After Prykarpattia’s joining to the Soviet Ukraine, the mill became the property of a local collective farm. It was used for its intended purpose. In 1960th, after a water flood it didn’t function till 1970th, when transferred to the Museum. The mill stayed on a bank of a torrent, flowing out of Shypit water flow.
The building has a double-room log construction. It consists of a “shack” to shelter the visiting farmers and a mill itself with mechanism. It has two waterwheels and two pairs of stones – grinding plates.
The flouring mill is built of smereka wood. Its high roof is covered by combination of straw and wood. It is the only showpiece of the museum with such combination of roofing techniques.
To grind corn, water should be forwarded to the walls. For this purpose, the stream has been dammed up by smereka timbers. Water taken from the torrent passed by hollowed-up logs to the upper wheels; they turned the axles with wheels – gears, and they tuned a shaft and the upper stone. Grains had to be loaded into a hopper fixed above, and flour fell into a through, fixed under the lower stone.
Total area of the building is 62.7 square meters.
Млин із села Пилипець, Міжгірського району, Закарпатської області. (праворуч)
Збудований наприкінці ХІХ ст. Майстри-будівничі - Пирч Михайло Михайлович і Пирч Федір Михайлович. В 1946 році його перебудували. Після приєднання Закарпаття до радянської України млин став власністю колгоспу, використовувався за призначенням. В 1960-х роках після повені млин не функціонував до 1970-х років, коли його перевезли до Музею. Млин стояв на березі стрімкого потоку, що витікає з водопаду Шипіт.
Споруда має двокамерну зрубну конструкцію і складається з «хижі» - приміщення, де жили і відпочивали приїжджі селяни, і млина з механізмом. Він має два водяних колеса і дві пари каменів – жорен.
Млин збудований із смерекового дерева. Високий дах комбінований, покритий соломою і деревом. В музеї це єдиний експонат, де поєднано різні матеріали та покрівельні техніки.
Щоб перемолоти збіжжя, треба було спрямувати воду на колеса. Для цього потік перегороджувався гаттю із смерекових колод. Воду з потоку подавали довбаними колодами на верхніх коліс, які обертали вали із закріпленими на них колесами – шестернями, а вони обертали веретено і верхній камінь. Зерно засипали в кіш, що кріпиться зверху, а борошно сиплеться в корито, яке закріплене внизу нижнього каменю.
Загальна площа споруди – 62,7 кв.м.
Boykivska hata - a dream of the Ukrainian national national ground of its construction, development on Boykivschy.
Plane of this house includes three rooms – a home, a mudroom, a home. Its walls are made of oak-tree sticks on a frame, wrapped by perevesla – bands of twisted straw. The frame is made of oak; the walls are clayed on both sides. The floor is well-packed ground daubed by a layer of clay. The ceiling is also covered with clay. The basement of the house is made of stone bricks. The house is supported by a stone terrace, due to uneven relief. Small gallery is arranged along the both homes. Four-sloped roof is covered with rye straw, arranged stepwise (in karbs). A ground cellar is made under the left home with access from the mudroom. The dwelling is decorated with traditional images of flowerpots and wraps on stove and walls, its floor – with painted grids and knots.
Traditional Ukrainian housing - Ukrainian hut - is a true straw-clay masterpiece of our ancestors.
Хата з с. Гарячинці Новоушицького району Хмельницької області (кінець ХІХ ст.)
Традиційне українське житло – українська хата – справжній солом’яно-глиняний шедевр наших предків.
Планування – хата, сіни, хата. Конструкція стін – каркас із закидкою дубовими кілками, обмотаними солом’яними «перевеслами». Каркас дубовий. Стіни обмащені глиною з обох сторін. Підлога – трамбована земля, змащена шаром глини. Стеля обмащена глиною. Фундамент з каменю-плитняку. Хата стоїть на кам’яній терасі, через нерівність рельєфу. З двох боків стін влаштована галерейка. Дах – чотирисхилий; покрівля солом’яна, виконана уступами («карбами»). Під лівою «хатою» зроблений льох, вхід до якого з сіней. Дах вкритий житньою соломою у вигляді уступів («карбами»). Житло прикрашене традиційним малюванням, на печі й стінах – вазони, віночки. На долівці – мальовані «гратки», розетки.
„Напишу я слово про хату... Білу, з теплою солом’яною стріхою, що поросла зеленим оксамитовим мхом, архітектурну праматір пристанища людського. Незамкнену, вічно одкриту для всіх без стуку в двері, без „можна?” і без „войдіте!” високоморальнісну людську оселю. Бідну й ясну, як добре слово, і просту, ніби створили її не робочі людські руки, а сама природа, немовби виросла вона, мов сироїжка в зеленій траві. Опишу її неповторну зовнішність, привітну й веселу, часом сумну, молоду й стареньку вдовицю, чепурну і уважну, журливу і ніколи не горду. У полі, на горі й під горою, на городі серед квітів весною і влітку, серед насіння восени. Насіння у ній і на ній од стріхи до самого долу. Здається, щезни вона, і спустіє земля, заросте бур’яном, споганіє, і світ стане чорний від голоду й злоби”
Олександр Довженко
This is a very special yard of Naddniprianshchyna display, because this house was brought from the motherland of Taras Grygorovych Shevchenko, the famous poet of Ukraine. It belonged to Shevchenko family. A grandson of the poet’s brother Mykyta – Tymish Petrovych Shevchenko – lived here till 1954. He was a miller and had his own mill. The poet Taras Shevchenko was growing in such a house, listening to the stories of his grandfather Ivan, a participant of Koliivshchyna rebel, about heroic times of Haydamaks and Cossacks.
This is a triple-room building: the house, the mudroom and the storeroom. The walls are made of oak bars, fixed to a wooden frame. Inside of the house there are washed wooden beams; painted icons are decorated by embroidered towels. National garments – a shirt, skirt plakhta, a belt, and a jacket yupka hang on a rail. Above the trunk box there are musical instruments – lira and bandura. Musicians traveled with such instruments to villages and town to play for people in squares fairs, near churches and, quite less frequently, in farmers’ houses.
The honor corner pokut is the lightest and the most decorated place of a house. Icons and a table are placed here. This is the best place of a home, intended for the most respected guest. During a wedding ceremony, a groom with his bride had to sit there on an upside-down fur outwear. At dinner time, there was a place for an oldest man in the family - a grandfather or a father; it was the right place for the first sheaf of a harvest and for a sacral Christmas cereals kutia. Icons had to be covered by embroidered, self-made or purchased towels. They served also for decoration of a house for holidays. Traditional patterns on towels were considered to be talismans, protecting the house and the whole family against invisible evil forces.
The house, the storeroom and the vault are placed in a clean yard. A shed and a barn were located in a service yard.
Хата 19 ст. села Шевченкове Звенигородського району Черкаської області. Це особливе подвір’я на експозиції Наддніпрянщини, тому що хата перевезена із батьківщини Тараса Григоровича Шевченка, належала родині Шевченків, в ній прожив свій вік онук Тарасового брата Микити – Тиміш Петрович Шевченко до 1954 року, був мірошником, мав свій млин. В такій хаті виріс Тарас Григорович, слухаючи розповіді дідуся Івана, який був учасником «Коліївщини», про героїчні часи гайдамаків, козацтва
Тридільне житло: хата. сіни, комора. Стіни з дубових брусів, в закидку. У хаті миті дерев’яні сволоки, на стінах мальовані ікони в рушниках, над скринею – музичний інструмент ліра та бандура, на жердці – народне вбрання: сорочка, плахта, пояс, юпка. Мандрівні музиканти з цими інструментами подорожували селами та містечками, зупиняючись і граючи на майданах, ярмарках, біля церков та монастирів, рідше у сільських хатах.
Найбільш освітлений і прикрашений у хаті покуть, де висять ікони, стоїть стіл. Це саме почесне місце за столом, на покуть садили самого дорогого серцю гостя, а під час весілля на вивернутому кожусі – садили молодих. Під час обіду на покуті мав право сидіти дідусь чи тато, там ставили перший обжинковий сніп, на Різдвяні свята ставили в макітрі кутю. Ікони покривали вишитими, домотканими та купованими рушниками, ними прикрашали хату у свята. Традиційні орнаментальні мотиви на рушниках вважалися оберегами, які захищали житло, де живе вся родина від невидимих злих сил.
Хата, комора і погрібник розташовані на чистому дворі. На господарчому дворі розміщені повітка і хлів з повіткою.
This three-room building (house + mudroom + storeroom) was made of pine-tree half-beams. Two dates - 1833 and 1861 are engraved above the storeroom’s door. Inside of the house there is a longitudinal washed beam with an engraved cross. Icons on the walls are decorated by embroidered towels. A painted trunk box stays instead of a table. Embroidered shirts and belts hand on a rail. The stove, windows and inside of the mound are decorated by painted scallops. The furniture of the house was mostly immovable in the past – the pil (rest area), benches, shelves and rail for garments were made with the house simultaneously. There were only several pieces of movable furniture: a table, a stool, a trunk box, a crib, small table, several small stools. The stove, located to the left from the entrance, occupied almost a quarter of the house. It is decorated by specific local patterns. A big cozy bed is located next to the stove.
Vulnerary herbs hang in the mudroom. Our ancestors could not even imagine their life without them. They used the herbs to cure diseases, as well as to make hot drinks like tea. They made themselves acquainted with real tea only at the end of 19th Century. Before this time, they drank tinctures and decoctions made of different plants. Each Saturday, before a sunset, the whole family took bath in a vat with broth of vulnerary herbs, while herb itself was used as a washcloth. May be this was the reason why Ukrainians have almost avoided pox and cholera pandemics, that killed so many people in the Western Europe. Strong smell of the herbs bayed different insects.
Хата 19 ст. села Таборів Сквирського району Київської області
Тридільна (хата+сіни+комора), рублена з соснових плах. На одвірку комори вирізано дати 1833 і 1861. У хаті поздовжній митий сволок з вирізаним хрестом. На стінах – образи під рушниками На місці стола – мальована скриня. На жердці – вишиті сорочки, пояси. Піч, вікна, призьба підведені мальованими зубцями. В минулому хата мала нерухомі меблі: піл, лавки, полиці, жердку, які виготовлялися одночасно з хатою і складали одне ціле. Рухомих меблів було небагато: стіл, ослін, скриня, колиска, маленький столик, ослінчики. Майже четверту частину хати займає піч, розташована зліва від входу, оздоблена характерним для краю орнаментом, Біля печі велика гарна лежанка.
В сінях висять лікарські трави, наші предки не уявляли собі життя без них. Їх заварювали, як ліки, коли людина хворіла і пили, як чай. Справжній чай почали вживати тільки вкінці 19ст., а до цього вживали настої з відвару різних трав. Також кожну суботу до заходу сонця, вся сім'я купалася в шаплику в лікарських травах і сама трава відігравала роль мочалки. Через це українці не знали таких великих напастей чуми і холери, яка масово косила людей в Західній Європі. Також різкий запах трав відганяв різних комах.
It was built at the end of 19th Century by master-builders Pyrch Mykhailo Mykhailovych and Pyrch Fedir Mykhailovych and re-built in 1946. After Prykarpattia’s joining to the Soviet Ukraine, the mill became the property of a local collective farm. It was used for its intended purpose. In 1960th, after a water flood it didn’t function till 1970th, when transferred to the Museum. The mill stayed on a bank of a torrent, flowing out of Shypit water flow.
The building has a double-room log construction. It consists of a “shack” to shelter the visiting farmers and a mill itself with mechanism. It has two waterwheels and two pairs of stones – grinding plates.
The flouring mill is built of smereka wood. Its high roof is covered by combination of straw and wood. It is the only showpiece of the museum with such combination of roofing techniques.
To grind corn, water should be forwarded to the walls. For this purpose, the stream has been dammed up by smereka timbers. Water taken from the torrent passed by hollowed-up logs to the upper wheels; they turned the axles with wheels – gears, and they tuned a shaft and the upper stone. Grains had to be loaded into a hopper fixed above, and flour fell into a through, fixed under the lower stone.
Total area of the building is 62.7 square meters.
Млин із села Пилипець, Міжгірського району, Закарпатської області.
Збудований наприкінці ХІХ ст. Майстри-будівничі - Пирч Михайло Михайлович і Пирч Федір Михайлович. В 1946 році його перебудували. Після приєднання Закарпаття до радянської України млин став власністю колгоспу, використовувався за призначенням. В 1960-х роках після повені млин не функціонував до 1970-х років, коли його перевезли до Музею. Млин стояв на березі стрімкого потоку, що витікає з водопаду Шипіт.
Споруда має двокамерну зрубну конструкцію і складається з «хижі» - приміщення, де жили і відпочивали приїжджі селяни, і млина з механізмом. Він має два водяних колеса і дві пари каменів – жорен.
Млин збудований із смерекового дерева. Високий дах комбінований, покритий соломою і деревом. В музеї це єдиний експонат, де поєднано різні матеріали та покрівельні техніки.
Щоб перемолоти збіжжя, треба було спрямувати воду на колеса. Для цього потік перегороджувався гаттю із смерекових колод. Воду з потоку подавали довбаними колодами до верхніх коліс, які обертали вали із закріпленими на них колесами – шестернями, а вони обертали веретено і верхній камінь. Зерно засипали в кіш, що кріпиться зверху, а борошно сиплеться в корито, яке закріплене внизу нижнього каменю.
Загальна площа споруди – 62,7 кв.м.
The house relates to the middle 19th Century; its last owner was Kuryk Mykola Vasylovych. The house comprises of three parts – a house, a mudroom and a small house. Its external walls aren’t covered, only strips are painted around its windows and doors. Such strips are specific for houses from Vyzhytskyj and Putylivskyj districts of Chernivtsi Region. Art painting and strips are very distinct decorations for houses of lowland Bukovyna. The house’s joyful interior is created by grapes depicted on the stove, around windows and on pokut (the sacred place of a traditional home). The most widespread patterns in Korytne village are grapes, arrow-wood leaves, hops and crosses on bases.
The house is built of smereka and poplar wood, its area equals to 58.8 square meters.
Хата із села Коритне Вижницького району Чернівецької області
Датується серединою ХІХ ст. Останній власник - Курик Микола Васильович. Складається із трьох частин - хати, сіней і хатчини. Зовні хата не мащена, тільки підведені смуги коло вікон та дверей. Така підводка характерна тільки для хат з Вижницького та Путильського районів Чернівецької області. Характерною декоративною оздобою для хат підгірської Буковини є розпис і підводка. Святковий інтер’єр у великій хаті створює розпис у виноград на печі, коло вікон на покуті. Найбільш поширений розпис у с.Коритному – «виноград», «калиновий лист», «хмелик» та «хрести на постаменті».
Хата з Буковини. Складена вона з кругляка смереки і тополі в прості замки з торцями. До верхів зрубу торці подовжуються і переходять ніби в кронштейни. Дах чотирисхилий, покритий соломою.
Площа споруди – 58,8 кв.м.
Nikon FE2 with 28 to 70 zoom
Ethol DPL 1:1 cold toned and Sepia toned on Ilford multicontrast paper. [ungraded]. scanned into a computer and run through Photoshop gallery.
The original photo was taken back in 1983 outside of Rutland, Vermont while visiting some friends. They owned a dairy farm of 600 acres on the side of Mount Saltash.
The mill and the house were built together. In mudroom, there is a mechanism of mill and fullery.
The mills were equipped by a large overshot wheel, able to move a massive shaft and other gears of the mechanism, including grindstones, by power of rather small stream of water.
Watermill. Mill on the creek. The flow of water turned the millstones. So our grandfathers were grinding grain.
Хата‑млин із села Ломачинці
Сокирянського району Чернівецької області
Млин належав Василю Закуреному, який і збудував його разом із місцевими майстрами 1920 року.
Це тридільна споруда (сіни, хата з невеликою коморою для зберігання зерна, хата). Стіни каркасної конструкції: між слупами (стовпами) закидані дилі (дубові кілки), тиньковані глиною та побілені зовні та зсередини. Стіни сіней виконані з дубових дощок, немащені. По слупах покладено платви (верхню обв’язку стін), на які спираються крокви. Дах чотирисхилий, критий очеретом (первісно – солом’яними парками, тобто снопами, зв’язаними попарно). Призьба складена з каменю‑пісковику. Стеля влаштована із жердин, покладених на бальки (тонші поперечні сволочки), обмащена глиною й побілена. Долівка помащена жовтою глиною з кінським кізяком. Підвід, тобто смуга завширшки 3–4 см, що візуально відділяє долівку від стіни, зроблений розведеною сажею. Для цього в макітрі розтирали макогоном сажу з яйцем, а потім її розводили «кислим борщем» (запареним житнім борошном) і наносили на стіну.
Зовні млина встановлено велике наливне колесо, до якого системою лотків підводиться вода й зовсім малою силою води воно приводиться в рух.
У сінях, на дубовому настилі, розміщені механізми млина. Крім жорен, коша та інших деталей, праворуч від вхідних дверей установлені «фолюші» (дубові ступи) для валяння сукна. Вони приводилися в рух за допомогою спеціальних важелів, установлених на додатковому валу разом із колесом‑шестернею.
У житловій частині млина зроблено глиняну піч із вмурованим казаном для води, яку нагрівали, аби поливати вовняну тканину. Її викладали у фалди (дрібні складки), поливали окропом, клали в дерев’яний жолоб, де його били так звані товкачі. У процесі валяння сукна, що тривав приблизно дві доби, потрібно було слідкувати, щоб воно не збивалося в скрутень. Його декілька разів перебирали, поливали окропом і знову клали в сукновальню.
За сприятливих для роботи умов, коли до млина завжди була черга (або «завізно» – як казали в народі) і він працював цілодобово, господар млина тут також і жив, а його сім’я – у селі Ломачинці.