View allAll Photos Tagged Vasnetsov,
Painter V. M. Vasnetsov. St. Vladimir's Cathedral. Kyiv.
“Дальнейшее протяжение стен алтаря занято в верхнем ярусе изображениями пророков, в нижнем – святителей вселенской и русской церкви. Среди пророков на южной стене выдается характернейшая фигура Моисея со скрижалями Ветхого Завета, прижатыми к груди. Вышина фигуры Моисея – 8 аршин, т. е. три человеческих роста. Выступающий впереди Моисея юноша Дианил, несколько меньших размеров, выглядит ребенком рядом с мощной фигурой Моисея. Из-за Моисея выглядывает фигура старца – патриарха Иакова с пастушеским жезлом, за ним – пророк Исаия, держащий в приподнятых руках свиток, на котором начертано пророчество о рождении Еманнуила. Фигура пророка Исаии полна выразительности и движения, она как бы стремится к шествующей по облакам Богоматери с Предвечным Младенцем. Туда же устремлены и взоры всех пророков. За Исаией стоит пророк Иезекииль, взирающий с благоговейно скрещенными руками на небо, за ним – Аввакум.”
/источник: И.В. Александровский, Собор св. Владимира в Киеве. Дозволено цензурою. Киев 5 Мая 1897 года. Киев. Типография С. В. Кульженко, /
Можливо, Ізмааїл Олександрівський описував фреску, дивлячись на ескіз фрески Васнєцова пророків на південній стіні, адже текст «Из-за Моисея выглядывает фигура старца – патриарха Иакова с пастушеским жезлом» - немає нічого спільного з тим, що насправді зображено на стіні. Замість «фігури старця – патріарха Якова з пастушим жезлом» ми бачимо лише його голову, а постать зникла в отворі.
Ізмааїл Володимирович Александровський (рос. Измаил Владимирович Александровский; 1850-ті — 1920-ті) — російський театральний критик. Жив і працював в Україні. Псевдонім — Из. Альский.
Kerk van de Verlosser op het Bloed (Russisch: Храм Спаса на Крови, Chram Spasa na Krovi) is een Russisch-orthodoxe Kerk in Sint-Petersburg, gelegen aan het Gribojedovkanaal. De kerk staat ook bekend als de Heiland op het (verspilde) bloed. De officiële naam is Kerk van de Wederopstanding van Jezus Christus. Er zijn echter ook nog andere (combinaties van) namen en vertalingen daarvan in omloop.
De kerk is gebouwd op de plaats waar tsaar Alexander II is vermoord op 13 maart 1881 (1 maart volgens de juliaanse kalender). Na zijn dood is tussen 1883 en 1907 deze kerk verrezen. In de kerk bevindt zich een schrijn ter ere van de vermoorde tsaar precies op de plek van de moord.
Na de Russische Revolutie is de kerk geplunderd. Gedurende de Tweede Wereldoorlog diende de kerk als opslagplaats van levensmiddelen en raakte de kerk bij de belegering van Leningrad zwaar beschadigd. Na de Tweede Wereldoorlog was de kerk een opslagplaats voor de Opera. In 1970 is men begonnen de kerk te repareren en in 1997 is de kerk weer geopend, ditmaal echter als museum en niet als kerk.
De architect van deze kerk is de Rus Alfred Alexandrovich Parland. Met de zeer drukke decoratie en de ui-vormige koepels vormt deze kerk een zeer groot contrast met de barokke of neoclassicistische gebouwen in haar omgeving. Het plafond en de wanden zijn volledig bedekt met in totaal ongeveer 7500 vierkante meter fijn mozaïekwerk, dat ontworpen is door bekende kunstenaars als Viktor Vasnetsov en Michail Nesterov. Volgens velen een record. De kerk lijkt op de bekende zestiende-eeuwse Basiliuskathedraal op het Rode Plein in Moskou.
Please, don't use my pictures without my permission.
Apostle Andrew in Christianity is one of the twelve apostles of the Lord Jesus Christ. It is known that he was born in Bethsaida into the family of a Jewish fisherman, Jonah.
Andrew the First-Called accompanied the Lord during sermons as one of his closest disciples, and was present at the Holy Supper, Crucifixion and Resurrection. Together with other disciples, he received the Holy Spirit during Pentecost.
He preached Christianity in the east of the Roman Empire and was probably a missionary in the Scythian lands.
The Apostle Andrew was executed in Patras during the reign of Emperor Nero. According to legend, he died tied to the X-shaped cross with which he is depicted in iconography.
In the Eastern tradition, the Apostle Andrew is also called the First-Called or Saint.
Апостол Андрій у християнстві є одним із дванадцяти апостолів Господа Ісуса Христа. Відомо, що він народився у Віфсаїді у сім'ї єврейського рибалки Іони.
Андрій Первозванний супроводжував Господа на проповідях як один із найближчих учнів, був присутній на Святій Вечері, Розп'ятті та Воскресінні. Разом з іншими учнями прийняв Святого Духа під час П'ятидесятниці.
Він проповідував християнство на сході Римської імперії і, мабуть, був місіонером у скіфських землях.
Апостола Андрія стратили в Патрах під час правління імператора Нерона. За переказами, він помер, прив'язаний до Х-подібного хреста, з яким зображується в іконографії.
У східній традиції апостола Андрія також називають Первозванним чи святим.
Стасов (одна з найвпливовіших постатей художнього життя Росії другої половини ХІХ століття) захоплювався розписами В. М. Васнєцова Володимирського собору в Києві і критикував М. А. Врубеля за створення орнаментів «зовсім не візантійських і не російських, а просто декадентських, які зовсім не йдуть до іншого церкви, а свідчать тільки про поганий смак, примхливість і малому художньому знанні та творчості їхніх авторів щодо візантайства». На критику Врубель відповів листом до редакції, в якому повідомив, що деякі з орнаментів, які так хвалив Стасов, у друкарні помилково приписали авторству Васнєцова, і насправді їх написав не Васнєцов, а Врубель.
М. А. Врубель - В редакцию журнала «Мир искусства»
811 Москва. 27 декабря 1898
Милостивый государь г. редактор,
В нумере третьем журнала «Искусство и Художественная промышлен- ность», на стр. 137, помещен в красках орнамент из Владимирского собора. Как в вышеупомянутом журнале, так и в издании г. Кульженко (откуда журнал перепечатал эту хромолитографию) означенный орнамент приписывается В. М. Васнецову.
Сим заявляю, что орнамент этот, находящийся в левом от входа корабле собора, всецело моей работы, изображения и разработки, и как г. Стасов, так и г. Кульженко ошибочно приписывают его В. М. Васнецову.
С искренним уважением М. Врубель
Mark the Evangelist (Latin: Marcus), also known as Saint Mark, is the person who is traditionally ascribed to be the author of the Gospel of Mark. According to Church tradition, Mark founded the episcopal see of Alexandria, which was one of the five most important sees of early Christianity. His feast day is celebrated on April 25, and his symbol is the winged lion.
According to tradition, in AD 49, about 19 years after the Ascension of Jesus, Mark travelled to Alexandria and founded the Church of Alexandria – today, the Coptic Orthodox Church, the Greek Orthodox Church of Alexandria, and the Coptic Catholic Church trace their origins to this original community. Aspects of the Coptic liturgy can be traced back to Mark himself. He became the first bishop of Alexandria and he is honored as the founder of Christianity in Africa.
Mark the Evangelist is most often depicted writing or holding his gospel.
In Christian tradition, Mark the Evangelist is symbolically represented by a lion, one of the creatures envisioned by Ezekiel (1:10) and in the Book of Revelation (4:7).
On the right side of the photo, on the edge pylon from the side of the central nave, a fresco with the image of the holy pious prince-martyr Glen /Hleb/ - son of the Grand Duke of Kyiv Volodymyr Svyatoslavich, prince of Kyivan Rus, representative of the Rurik dynasty, younger brother of Yaroslav the Wise. His eyes are raised to the sky. He illuminates himself with the sign of the cross with his right hand, a cross with his left. One of the first Russian (ancient Ukrainian) saints. Canonized by the Catholic and Orthodox churches together with brother Hleb as a martyr.
Artist Viktor Mykhailovych Vasnetsov.
On the left side of the photo, on the edge of the pylon from the side of the central nave, the holy great martyr Prince Mykhailo of Chernihiv.
Prince Mykhailo of Chernihiv, together with his boyar Feodor (who is depicted in a medallion on the under-dome arch), was martyred in the Horde, not wanting to bow down to fire, which the Tatar-Mongols revered as a god. In the left hand of the prince, as a sign of humility, a sword is sheathed, and in the right - a cross.
Artist Viktor Mykhailovych Vasnetsov.
На грані пілона зі сторони центральної нави, з боку бічної південної нави, у княжому одязі святий великомученик Гліб - син Великого князя Київського Володимира Святославича, князь Київської Русі, представник династії Рюриковичів, молодший брат Ярослава Мудрого. Його очі піднесені до неба. Правою рукою він осяює себе хресним знаменням, у лівій – хрест. Один із перших руських (давньоукраїнських) святих. Канонізований Католицькою і Православною церквами разом з братом Глібом у лику страстотерпця. Художник Віктор Михайлович Васнєцов.
Незабаром після смерті батька в 1015 році Гліб та його старший брат Борис були вбиті, згідно з літописом, своїм старшим братом Святополком. Борис загинув на річці Альті 24 липня, а Гліб 5 вересня біля Смоленська. У результаті чотирирічної війни Святополк був переможений своїм молодшим братом Ярославом Мудрим. Очевидно, при Ярославі і була почата перша спроба канонізації святих братів. Тоді ж почали складатися перші оповідання про їхню загибель.
Життю та мученицькій кончині Бориса і Гліба присвячений ряд давньокиївських пам'яток. Це так звана «Літописна повість» — розповідь про загибель князів, що читається в складі «Повісті временних літ».
The Church of the Resurrection, also known as the "Savior on Spilled Blood", was built in memory of Alexander II who was assassinated in 1881. The church stands in the very place where a bomb was thrown into his carriage by a young man who opposed the Tsar's reforms.
Alexander II was among the greatest Russian tsars, one of the main accomplishments of whom was the emancipation of serfs in 1861, which brought an end to the de facto slavery of the Russian peasantry, five years before the emancipation of slaves in the US.
The Cathedral of the Savior on Spilled Blood attracts people with its five onion-domes exuberantly decorated and covered with jeweler's enamel. It has a similar façade to St Basil's Cathedral in Moscow and its peculiar multicolored exterior makes the church stand out from St. Petersburg’s typically strict architectural proportions and color combinations.
It took around 24 years to construct such a majestic edifice as the Church of the Savior on Spilled Blood and, after early Soviet vandalism, 27 years to restore. People would even joke that as soon as the construction trestles outside it were removed, the Soviet Regime would fall.
It may have been a coincidence, but the reconstruction that finished in 1991 was followed by the famous events which put an end to the Communist regime.
The highlight of both the interior and exterior of the Cathedral are its mosaic collection based on the paintings of Vasnetsov, Nesterov, and Vrubel. With a total area of 23130 square feet, it is one of the largest mosaic collections in Europe. - Firebird Tours
Ceilings with God the Father and the Crucified Christ are perceived not separately, but together. The image of God the Father can be understood in such a way that He takes in His hands the Soul of His Only Begotten Son, who just gave his life on the cross.
Плафони з Богом Отцем і Розп'ятим Христом сприймаються не окремо, а разом. Зображення Бога Отця можна розуміти так, що Він приймає в руки свої Душу Свого Єдинородного сина, що тільки-но віддав життя на хресті.
Moscow, Russia
The Neo-Russian style "terem" house was built by Ivan Tsvetkov for his private extensive art collection of paintings, sketches and sculptures. During the Soviet period, the purpose of the building changed, part of the collection was sent to the Tretyakov Gallery and the rest was distributed to regional museums.
Due to location, only drone photos are suitable to appreciate all the splendor and uniqueness of this mansion, but it is impossible now.
Years of construction: 1899 - 1901
Authors: Viktor Vasnetsov, Boris Shnaubert, Vasily Bashkirov.
The houseboat name is Jules Verne, my favorite writer at childhood.
Особняк Цветкова, Пречистенская наб., 29
The image of the St.Luke the Evangelist (2017) is an almost exact copy of of the St.Luke the Evangelist (1894) painted by Viktor Vasnetsov in the Vladimir Cathedral.
Образ євангеліста Луки (2017), на парусі храму «На честь ікони Божої Матері «Печерська», на території скита Києво-Печерської лаври, є майже точною копією євангеліста Луки (1894), написаного Віктором Васнєцовим на парусі під головним куполом у Володимирському соборі.
In the southwestern part of the cathedral, on the pylon of the arch of the passage from the central nave to the southern nave is depicted Kuksha († in 1113) - a monk of the Kiev-Pechersk Monastery, who preached Christianity to the Vyatichi living on the Oka, and was killed by them. His “life” tells about many of his miracles. His memory is celebrated on August 27.
Saint Simon, Bishop of Vladimir and Suzdal (XII; commemorated May 10), in a letter to the Monk Polycarp, Archimandrite of Pechersk († 1182; commemorated July 24), wrote about the Monk Kuksha:
“How can I worthily glorify the holy men who were in the holy Pechersk monastery , in which the pagans were baptized and became monks, and the Jews accepted the holy faith? But I cannot keep silent about the blessed martyr and monk of this monastery, Kuksha, about whom everyone knows that he drove away demons, baptized the Vyatichi, brought down the rain, dried up the lake, and created many things. other miracles and after much torment he was killed along with his disciple Nikon."
The monk Pimen the Faster saw through the death of the Hieromartyr Kuksha. Standing in the middle of the Great Pechersk Church, he said loudly: “Our brother Kuksha was killed at dawn!”
В південно-західній частині собору на пілоні арки, у проході, який веде з центральної нави до компартаменту бічної південної нави, зображений
Кукша († 1113 р.) — інок Києво-Печерського монастиря, який проповідував християнство в'ятичам, які жили на Оці, та вбитий ними. У «житії» його розповідається про багато його чудес. Пам'ять святкується 27 серпня.
Художник Віктор Михайлович Васнєцов.
Святитель Симон, єпископ Володимирський і Суздальський (ХII; пам'ять 10 травня), у посланні до преподобного Полікарпа, архімандрита Печерського († 1182; пам'ять 24 липня), писав про преподобного Кукшу:
"Як можу гідно прославити святих мужів, що були в святому Печерському монастирі, в якому язичники хрестилися і ставали ченцями, а юдеї приймали святу віру?
Але я не можу замовчати про блаженного священномученика і чорнориза цього монастиря Кукшу, про якого всі знають, що він проганяв бісів, хрестив в'ятичів, дощ звів, висушив озеро, створив багато інших чудес і після багатьох мук убитий був з учнем своїм Никоном".
Кончину священномученика Кукші прозрів преподобний Пимен Постнік. Ставши серед Великої Печерської церкви, він голосно сказав: "Брата нашого Кукшу вбито на світанку!"
“In the center of the painting is the Savior of the world, seated on the heavenly throne. His face is stern and calm, like the face of a righteous, impartial judge. In the folds of His eyebrows, in the shadows of His face, there is a great, unearthly sorrow for the world, for the sins of humanity, and from behind it shines an impulse of boundless mercy. In His right hand Christ holds a cross, in His left an open Gospel. From behind His right shoulder, the face of the Mother of God looks out. She stands with downcast eyes, Her face is full of anxiety and worry for the world, full of sorrow and prayer for the sins of humanity, addressed to Her Son. Christ is surrounded by symbolic images of the evangelists, to his left stands John the Baptist in a humble pose, to his right is an archangel, below is another archangel with righteous scales in one hand and a scroll in the other, and on both sides of this archangel, at some distance from him, are two flying archangels blowing trumpets calling the Supreme Judge to account. In the clouds above Christ sit the apostles and saints with stern faces, full of grandeur and anxiety in anticipation of the great moment. Below, on the left side of the Savior, is placed the serpent - the tempter, and under him are sinners rising from the depths of the sea, covered with corpses. Some of the sinners look at the Judge with trembling, others with meekness and submission, with faith in His great mercy, and others, not yet having time to come to their senses and understand the full importance of the moment that has come, turn away from the heavenly throne in horror. Below, to the right of Christ, are the righteous. Their faces are calm and focused, full of humility, and some have the reverent solemnity characteristic of a believer. They meet the call to the Last Judgment with the same humility with which they have always remembered it and awaited it. Below them, at the very bottom of the painting, is the chaos of destruction, coffins everywhere, piles of human skeletons, the dead rise from the coffins and rush to the throne of the Righteous Judge. The entire lower part of the painting is filled with flames of fire, destroying the visible world.”
“У центрі картини – Спаситель світу, що сидить на небесному троні. Обличчя його суворо і спокійно, як обличчя праведного, неупередженого судді. У складках брів Його, у тінях обличчя розлита велика, неземна скорбота за світ, за гріхи людства, а через неї прозирає порив безмежного милосердя. У правій руці Христос тримає хрест, у лівій розкрите Євангеліє. Через праве плече Його виглядає обличчя Богоматері. Вона стоїть з опущеними очима, обличчя Її сповнене тривоги та хвилювання за світ, повно скорботи та благання за гріхи людства, зверненої до Сина. Христа оточують символічні зображення євангелістів, ліворуч від нього стоїть у смиренній позі Іоанн Хреститель, праворуч архангел, внизу – інший архангел з праведними вагами в одній руці і з сувоєм в іншій, а по обидва боки цього архангела, на відстані від нього, два летячі. архангела і трубять у труби заклик Верховного Судді до відповіді. У хмарах над Христом сидять апостоли і святителі із суворими обличчями, сповненими величі та тривог очікування великого моменту. Внизу, з лівого боку від Спасителя, поміщений змій – спокусник, а під ним грішники, що повстають з безодні морської, покритої трупами. Одні з грішників з трепетом дивляться на Суддю, інші - з лагідністю і покірністю, з вірою в Його велике милосердя, треті, не встигнувши ще схаменутися і зрозуміти всієї важливості моменту, з жахом відвертаються в бік від небесного трону. Внизу, праворуч від Христа, – праведники. Їхні обличчя покійні і зосереджені, сповнені смирення, у деяких – благоговійної урочистості, властивої віруючій людині. Вони з такою самою смиренністю зустрічають заклик на Страшний Суд, з яким вічно пам'ятали про нього і чекали на нього. Під ними, у самому низу картини, хаос руйнування, всюди труни, купи людських скелетів, з трун повстають мерці і прямують до престолу Праведного Судді. Вся нижня частина картини залита полум'ям вогню, що винищує видимий світ.”
On the ceiling of the second compartment (counting from the altar) of the central nave is a picture of Jesus crucified on the cross, whose earthly journey ended with torment on Calvary. On the Savior's face - pacification and peace, because He accomplished what fell to Him by the Father's will. Below, a world invisible to our eyes, saved by His torments. Two angels, carefully picking up the cross with the crucified Jesus, ascend to heaven, where the Almighty awaits the Son surrounded by archangels and seraphim, with outstretched hands to receive the Spirit of the Son.
На плафоні другого компартименту (рахуючи від вівтаря) центральної нави зображено розп’ятого на хресті Ісуса, земний шлях якого завершився муками на Голгофі. На обличчі Спасителя - умиротворення і спокій, бо звершив Він те, що випало Йому з волі Отця. Внизу, невидимий нашому зору світ, спасенний Його муками. Два ангели, обережно підхопивши хрест із розп’ятим Ісусом, возносяться на небо, де на Сина чекає в оточенні архангелів і серафимів Вседержитель, розпростерши руки, щоб прийняти Дух Сина.
Плафони з Богом Отцем і Розп'ятим Христом сприймаються не окремо, а разом. Зображення Бога Отця можна розуміти так, що Він приймає в руки свої Душу Свого Єдинородного сина, що тільки-но віддав життя на хресті.
Розп'яття зображено не як ключова подія євангельської історії, а має символічний характер. Це зображення жертви Христа знаходиться на одному з центральних плафонів і осяює весь храм і всіх, хто молиться.
On the sails of the dome are the traditional four evangelists, and below them, in the form of mysterious apocalyptic animals found in the Book of the Prophet Ezekiel and the Revelation of John the Theologian, inherent in their iconography, their symbolic images - the creatures have become the symbols of the evangelists and the form of their traditional image since the 7th century.
The evangelists are depicted with open books, the figure of each of them is twice the size of a person.
Saint Matthew the Evangelist is on the southeast sail. Below, Matthew is an angel, a man with wings, with his right hand he gives the evangelist a scroll, and in his left hand he holds a pen. The image of the winged man is associated with Matthew, since he begins his gospel with the human genealogy of the Savior.
Artist Viktor Mykhailovych Vasnetsov.
На вітрилах купола традиційні чотири євангелісти, а під ними, у вигляді таємничих апокаліптичних тварин, що зустрічаються в Книзі пророка Єзекіїля та Одкровенні Іоанна Богослова, притаманні їм в іконографії, їх символічні зображення - істоти стали символами євангелістів та формою їхнього традиційного зображення з VII століття.
Євангелісти зображені з розкритими книгами, фігура кожного з них удвічі більша за людський зріст.
На південно-східному вітрилі Святий євангеліст Матвій. Нижче Матвія - ангел, людина з крилами, правою рукою він подає євангелісту сувій, а в лівій - тримає перо. Образ крилатої людини пов’язують з Матвієм, оскільки він починає своє євангеліє людською генеалогією Спасителя.
Художник Віктор Михайлович Васнєцов.
Adam and wife Eve are in the Bible the first people on Earth, created by God and the ancestors of the human race.
Адам і дружина Єва – у Біблії перші люди на Землі, створені Богом і прабатьки людського роду.
На хорах дві композиції - на північній стіні "Прародителі наші в раю. Адам і Єва", а на південній стіні "Спокушення Єви".
На першій юні і чарівні Адам і Єва, обпершись об крислате дерево, великими чистими очима, сповненими подячності Творцеві, вдивляються вдалину, наче бажають побачиш своє майбуття.
Друга картина "Спокушення Єви" має інший настрій. Здається вітер пронісся раєм, небо вкрилося хмарами і щось чуже і незбагненне порушило чистоту і гармонію, посіяло страх у душі Єви. Вона сахнулася ще невидимої небезпеки, а тим часом її рука тягнеться до яблука спокуси. Ще мить і людство переступить поріг свого першого гріха.
Художник Віктор Михайлович Васнєцов.
Сповідь Єви: «Від початку розповім вам, діти мої. Коли створив бог Рай на сході та весь всесвіт, і створив батька вашого і мене, і доручив нам Рай і всіх звірів, і гадів, і всіх птахів пернатих. Адам зберігав східну частину та північну, я зберігала західну частину та південну. І потім дав нам Господь заповідь, сказавши: „Вам можна всім харчуватися, що є в Раю, тільки плід одного дерева не їжте", і показав нам дерево. І піднявся на небеса Господь наш. І ми обидва володіли всім у Раю, і без накази Адама та мого всі звірі та худоби, і гади не сміли ні ходити, ні лакати, ні є що-небудь, доки не дозволимо їм.»
М. Д. Каган-Тарковська
Храм Иконы Божией Матери Неувядаемый Цвет в Рублеве
Temple of Our Lady's Icon of Fadeless Color in Rublev
Camera: Olympus OM-1n;
Lens: Zuiko Auto-W 28mm f/2.8;
Film: FujiColor 200;
Filter: No filter;
Exposure: as ISO 200
Scanned: Minolta Dimage Scan Elite 5400 by VueScan.
Каменная семиглавая четырехпрестольная церковь в стиле русского узорочья середины XVII века, выстроенная по проекту архитектора Н. Б. Васнецова. Место строительства освящено в 1998 году. Закладной камень освящен 4 октября 2008 года. 14 марта 2010 освящен нижний храм иконы Божией Матери Неупиваемая Чаша. 6 янв. 2015 освящен верхний храм иконы Божией Матери Неувядаемый Цвет с приделами Владимира равноапостольного (левый) и Алексия, митрополита Московского, (правый). Предполагается устройство дополнительных приделов также в нижнем храме, строительство водосвятной часовни и др. зданий.
The stone seven-headed four-patronal church in the style of Russian patterns of the mid-17th century, built according to the design of the architect N. B. Vasnetsov. The construction site was consecrated in 1998. The foundation stone was consecrated on October 4, 2008. March 14, 2010 the lower temple of the Icon of the Mother of God the Inexhaustible Chalice is consecrated. Jan 6 2015 consecrated the upper church of the icon of the Mother of God Fading Color with the chapels of Vladimir Equal-to-the-Apostles (left) and Alexy, Metropolitan of Moscow, (right). The construction of additional chapels is also planned in the lower church, the construction of a water-sanctuary chapel and other buildings.
View from the choir over the southern nava.
На лівому пілоні найближчому до східної стіни вівтаря, колосальне зображення архангела Михаїла, який тримає в одній руці скіпетр, в іншій штандарт із написом: "свят, свят, свят».
Художник Віктор Михайлович Васнєцов.
Аксіос (грец. ἄξιος — «гідний») — виголошення при хіротонії (посвяченні) в диякона, єрея, єпископа, а також при інтронізації Патріархів і при покладанні ієрархічних нагород.
Найбільш ранньою згадкою про вигук «аксіос» є сирійський пам'ятник III—V століть «Заповіт Господа нашого Ісуса Христа» — у ньому народ після хіротонії єпископа тричі вимовляє «аксіос». Аксіос тричі голосно співається і всередині, і поза вівтарем, на знак того, що всі вірять у благодать.
На північній стіні центрального вівтаря, нижче рівня хорів та зображення Богоматері на повний зріст з Немовлям на руках, фреска, на якій представлені «святі отці наші» святителі, батьки християнської церкви Василь Великий, Афанасій Олександрійський, Григорій Богослов, Іоанн Золотоуст, Климент Папа Римський та Микола архієпископ Мірлікійський. Зображені святителі на тлі великого візантійського храму, швидше за все – Софії Фессалонікської.
Художник Віктор Михайлович Васнєцов.
Фреска зображує святителів у повний зріст, зліва направо:
- святителя Василя Великого з Євангелієм у лівій руці;
- святителя Афанасія Олександрійського з Євангелієм у лівій руці;
- святителя Григорія Богослова з розкритим Евангелієм, яке він читає;
- святителя Іоанна Златоуста з благословляючою правицею (правою рукою) та Євангелієм у лівій руці;
- Папу Римського Климента з Євангелієм у лівій руці;
- святителя Миколая архієпископа Мирлікійського з благословляючою правицею (правою рукою) та Євангелієм у лівій руці.
The image of the Evangelist Mark (2017), on the sail of the temple "In Honor of the Icon of the Mother of God "Pechersk", on the territory of the monastery of the Kyiv-Pechersk Lavra, is an almost exact copy of the Evangelist Mark (1894), painted by Viktor Vasnetsov on the sail under the main dome in the Volodymyr Cathedral.
Образ євангеліста Марка (2017), на парусі храму «На честь ікони Божої Матері «Печерська», на території скита Києво-Печерської лаври, є майже точною копією євангеліста Марка (1894), написаного Віктором Васнєцовим на парусі під головним куполом у Володимирському соборі.
At the corner of Vladimirskaya Street, 11/6 (corner of Bolshaya Zhitomirskaya) is the "Ship House" built in the late 19th century - formerly the Lappo apartment building.
In this house lived a professor of St. Petersburg University and St. Vladimir's Kyiv University, a famous art critic Adrian Viktorovich Prakhov (1846-1916), artistic director of decoration of the Vladimir Cathedral.
Mikhail Vrubel and Viktor Vasnetsov visited the house. It seemed that all the young artists of their circle were in love with his daughter Lelya (Elena Adrianovna Prakhova (1872-1948)) .
Mikhail Nesterov, when he appeared in the Vladimir Cathedral in Kyiv, was only 23 years old. He was the youngest artist among the "cathedral dwellers". Struck by the appearance of the young Elena Prakhova, he immortalized her as Saint Barbara when painting the iconostasis of the cathedral.
In the most important work of Mykhailo Vrubel in Kyiv, in the St. Cyril's Church - "Descent of the Holy Spirit", the images of the apostles impress with the complexity and variety of experiences.
In this work, to the right of the Virgin Mary, the fourth from her, in the image of the apostle Jacob, with folded hands in prayer and a gaze directed to the sky - Adrian Viktorovych Prakhov - art critic, archaeologist and art critic, professor of the Kyiv Imperial University of St. Volodymyr, head (Viktor Vasnetsov, Mykhailo Vrubel, Mykhailo Nesterov, Pavlo Svedomsky and Vilhelm Kotarbinsky), who painted the Volodymyr Cathedral in 1884–1896.
На розі Володимирської вулиці, 11/6 (кут Великої Житомирської) знаходиться «Будинок-корабель», будівля кінця XIX століття - у минулому прибутковий будинок Лаппо.
У цьому будинку мешкав професор Петербурзького та Київського Святого Володимира університетів, археолог та мистецтвознавець Адріан Вікторович Прахов (1846-1916), художній керівник оздоблення Володимирського собору. У будинку бував Михайло Врубель, Віктор Васнєцов. У його дочку Лелю (Олена Адріанівна Прахова (1872-1948)) були закохані, здавалося, усі молоді художники їхнього кола.
Михайлу Нестерову, коли він з'явився у Володимирському Соборі Києва, було лише 23 роки. Він був наймолодшим художником серед «соборян». Вражений виглядом юної Олени Прахової, він увічнив її в образі святої Варвари під час розпису іконостасу Володимирського собору.
У найважливішій роботі Михайла Врубеля в Києві, у Кирилівській церкві – «Сходження святого Духа на апостолів» (1884)» образи апостолів вражають складністю та різноманітністю переживань.
У цій роботі, праворуч Діви Марії, четвертий від неї, в образі апостола Якова, з молитовно складеними руками і спрямованим до неба поглядом - Адріан Вікторович Прахов - мистецтвознавець, археолог і художній критик, професор Київського Імператорського університету Святого Володимира, керівник (Віктор Васнецов, Михайло Врубель, Михайло Нестеров, Павло Сведомський та Вільгельм Котарбінський), який здійснював розпис Володимирського собору у 1884–1896 роках.
«А тогда, в начале 1880-х, Киевское церковно-археологическое общество породило мысль внутреннего оформления собора “в характере Владимировой эпохи”. После вмешательства вице-президента Академии художеств, графа И. И. Толстого разработка проекта внутреннего декора и руководство работами были поручены профессору истории искусств Императорского С.-Петербургского университета и Академии художеств Адриану Викторовичу Прахову (1846-1916).
А. В. Прахов, который в то время занимался исследованием и реставрацией киевской церкви св. Кирилла Александрийского, загорелся мыслью превратить провинциальный собор в пример для всеобщего подражания.
“Для благополучного решения вопроса хитрый профессор откровенно занизил стоимость работ. В дальнейшем он правдами и неправдами “выбивал” новые ассигнования, из-за чего отделка затянулась” [М.Б.Кальницкий Прогулка по Киеву: Путеводитель Ким, 2002. С. 121].»
/2004 г. Киево-Владимирский собор в культуре эклектики XIX века. Андрей Пучков, член-корреспондент Украинской академии архитектуры/.
На грані пілону, з боку компартаменту у західно-північній стороні, фреска роботи Віктора Васнєцова - “Святий князь Андрій Боголюбський”, образ якого в сучасній Україні у знавців історії постійно викликає негативні емоції та нерозуміння.
На пілоні зображений ворог, який у 1169 році зруйнував Київ, наказав спалити Києво-Печерську лавру, все своє життя ненавидів киян і воював з ними.
Але для Васнєцова та його замовників це був: “Тип російського князя-богатиря, який поєднує у собі войовничу мужність із християнським благочестям. Мужнє обличчя з твердим характером невтомного князя висловлює упевненість у собі та успіху своїх починань”.
The support of Andrei Bogolyubsky’s sole power was the “service people” (now this social stratum would be called “siloviki”). He hated Kyiv, where the townspeople often “chose” princes themselves (of course, only from the Rurik dynasty), with all his soul.
Therefore, when, as a result of another dynastic war in 1169, he managed to capture the ancient capital of Rus', Prince Andrei did not remain to rule there, but allowed the soldiers to brutally plunder Kyiv. Numerous treasures, cultural values, and Kievans captured into slavery were taken to Suzdal. This event became a symbolic turning point in the history of Rus', because before that all the princes tried to take possession of Kiev. But it continued to be symbolically considered the ancient capital of a powerful state. Therefore, when Kyiv sometimes changed hands several times a year, its residents and cultural values were practically not threatened. But Andrei Bogolyubsky broke this tradition. Thus, he marked the end of a single state (no one robs their capital) and laid the foundation for centuries-old hostility between Kiev and its treacherous northeastern province. In the Russian Empire, this event was interpreted as the beginning of the process of transferring the center of power from Kyiv to the northeast. True, Andrei Dolgoruky did not become the founder of the dynasty of future Moscow kings. He was killed in a rebellion in 1174, his court was plundered, and his sons were removed from power.
«Опорою одноосібної влади Андрія Боголюбського був "служивий народ" (зараз цей суспільний прошарок назвали б "силовики"). Київ, де городяни часто самі "вибирали" князів (звичайно, лише з династії Рюриковичів), він ненавидів усією душею. Тому коли в результаті чергової династичної війни в 1169 йому вдалося захопити давню столицю Русі, князь Андрій не залишився там правити, а дозволив воїнам жорстоко розграбувати Київ.
У Суздаль було вивезено численні скарби, культурні цінності та захоплені у рабство кияни. Ця подія стала поворотним символічним моментом в історії Русі, адже до того всі князі намагалися заволодіти Києвом. Але його продовжували символічно вважати давньою столицею могутньої держави. Тому коли Київ іноді кілька разів на рік переходив із рук у руки, його мешканцям та культурним цінностям це практично нічим не загрожувало. А ось Андрій Боголюбський цю традицію зламав. Таким чином він позначив кінець єдиної держави (свою столицю ніхто не грабує) і заклав початок багатовікової ворожнечі між Києвом та його зрадницькою північно-східною провінцією.
У Російській імперії цю подію трактували як початок процесу перенесення центру влади з Києва на північний схід. Щоправда, Андрій Долгорукий не став засновником династії майбутніх Московських царів. Його вбили в результаті бунту у 1174 році, двір пограбували, а синів відсторонили від влади.»
/Як Боголюбський Київ брав, а Сагайдачний на Москву ходив. Іван Янюк/
The Church of the Savior on Spilled Blood is one of the main sights of Saint Petersburg, Russia.
This church was built on the site where Emperor Alexander II was fatally wounded by political nihilists in March 1881. The church was built between 1883 and 1907. The construction was funded by the imperial family.
The Cathedral is decorated with Italian limestone and various semiprecious stones like jasper, mountain crystal, topaz, and others. On the outside, there are twenty granite plates which tell the most important events of Alexander II's reign.
The highlight of both the interior and exterior of the Cathedral are its mosaic collection based on the paintings of Vasnetsov, Nesterol, and Vrubel. With a total area of 23130 square feet, it is one of the largest mosaic collections in Europe.
Het plafond en de wanden zijn volledig bedekt met in totaal ongeveer 7500 vierkante meter fijn mozaïekwerk, dat ontworpen is door bekende kunstenaars als Viktor Vasnetsov en Michail Nesterov. Volgens velen een record.
Please, don't use my pictures without my permission.
EXPLORE
The Savior on Blood Church harks back to medieval Russian architecture in the spirit of romantic nationalism. It intentionally resembles the 17th-century Yaroslavl churches and the celebrated St. Basil's Cathedral in Moscow.[4]
The church contains over 7500 square meters of mosaics—according to its restorers, more than any other church in the world.The walls and ceilings inside the church are completely covered in intricately detailed mosaics — the main pictures being biblical scenes or figures — but with very fine patterned borders setting off each picture.
The interior was designed by some of the most celebrated Russian artists of the day—including Viktor Vasnetsov, Mikhail Nesterov and Mikhail Vrubel — chief architect, Alfred Alexandrovich Parland,
Vasnetsov V.M. (1848-1926)
After the Battle of Igor - 1880
Tretyakov Gallery Moscow
Vasnetsov V.M. (1848-1926)
Nach der Schlacht von Igor - 1880
Abramtsevo, artists’ colony on an estate became known in the 19th century for fostering the revival of Russian folk art and traditional crafts.
Heir to a large railroad fortune, Mamontov bought the property in 1870 from Aksakov’s daughter. He oversaw the complete renovation of the estate and, in upholding and expanding the spirit of Abramtsevo, he became one of the 19th century’s leading figures in the development of a Russian national art. During the 1870s and ’80s, artists including Mikhail Vrubel, Isaak Levitan, Ilya Repin, Yelena Polenova, and the brothers Apollinary Vasnetsov and Viktor Vasnetsov flocked to the Abramtsevo colony, which quickly gained a reputation as a breeding ground for creativity and for the revival of traditional arts and crafts.
This small church (1881–82) design was conceived by Vasily Polenov and Viktor Vasnetsov and drew inspiration from the medieval Russian cities Novgorod, Pskov, and Suzdal.
El Museo Estatal de Historia de Rusia (en ruso: Государственный Исторический музей)? está localizado entre la Plaza Roja y la Plaza del Manège en Moscú. Su catálogo recoge desde reliquias de tribus prehistóricas que ocupaban el territorio de la actual Rusia, hasta obras de arte de valor incalculable adquiridas por miembros de la dinastía Románov. El número total de objetos en la colección del museo es del orden de millones.
El lugar donde actualmente se yergue el museo fue anteriormente ocupado por la Principal Tienda de Medicina, construida según órdenes de Pedro el Grande en estilo barroco moscovita. Muchas de sus salas albergaron colecciones reales de antigüedades, otras fueron ocupadas por la Universidad Estatal de Moscú fundada por Mijaíl Lomonósov en 1755.
El museo fue fundado en 1872 por Iván Zabelin, Alekséi Uvárov y muchos otros eslavófilos interesados en la promoción de la historia rusa y de la conciencia nacionalista. El consejo del museo formado por Serguéi Soloviov, Vasili Kliuchevski, Uvárov y otras destacados historiadores presidió la construcción del inmueble. Después de una prolongada competición el proyecto ganador fue el de Vladímir Ósipovich Shervud (o Sherwood, 1833-1897).
El edificio fue construido según los cánones del estilo neo-ruso entre 1875 y 1881 e inaugurado oficialmente por el Zar Alejandro III. El interior estaba intrincadamente decorado según el nuevo romanticismo ruso por artistas tales como Víktor Vasnetsov, Henrik Semiradski, e Iván Aivazovsk
es.wikipedia.org/wiki/Museo_Estatal_de_Historia_(Moscú)
The State Historical Museum (Russian: Государственный исторический музей, Gosudarstvenny istoricheskiy muzyey) of Russia is a museum of Russian history wedged between Red Square and Manege Square in Moscow. Its exhibitions range from relics of prehistoric tribes that lived on the territory of present-day Russia, through priceless artworks acquired by members of the Romanov dynasty. The total number of objects in the museum's collection comes to millions.
The place where the museum now stands was formerly occupied by the Principal Medicine Store, built by order of Peter the Great in the Moscow baroque style. Several rooms in that building housed royal collections of antiquities. Other rooms were occupied by the Moscow University, founded by Mikhail Lomonosov in 1755.
The museum was founded in 1872 by Ivan Zabelin, Aleksey Uvarov and several other Slavophiles interested in promoting Russian history and national self-awareness. The board of trustees, composed of Sergey Solovyov, Vasily Klyuchevsky, Uvarov and other leading historians, presided over the construction of the museum building. After a prolonged competition the project was handed over to Vladimir Osipovich Shervud (or Sherwood, 1833–97).
Icon of the Savior by I.Repin.
The Chapel elements according to the sketch of V.M. Vasnetsov, a chapel was completed, over the grave of Andrei Mamontov, the son of Savva Mamontov, who died in 1891.
Le musée historique d'État de Moscou (en russe : Государственный Исторический музей) est un musée spécialisé dans l'histoire de la Russie qui est situé entre la place Rouge et la place du Manège à Moscou. Les objets exposés vont de reliques de tribus préhistoriques qui peuplaient le territoire de l'actuelle Russie jusqu'aux œuvres d'art acquises par des membres de la dynastie des Romanov. Le nombre total d'objets des collections du musée se compte en millions.
L'endroit occupé par le musée était auparavant le magasin médicinal principal construit sur ordre de Pierre le Grand dans le style baroque moscovite. Plusieurs pièces du bâtiment abritaient les collections impériales d'antiquités. D'autres pièces étaient occupées par l'université de Moscou, fondée par Lomonossov en 1755.
Le musée est fondé en 1872 par Ivan Zabéline, le comte Ouvarov et plusieurs autres slavophiles qui avaient la volonté de promouvoir l'histoire de la Russie dans le public, afin de lui faire prendre mieux conscience de ses racines. Le conseil du musée composé de Soloviov, Klioutchevski, Ouvarov et d'autres grands historiens préside à la construction de l'immeuble. Après compétition, le projet retenu est celui de Vladimir Ossipovitch Sherwood (1833-1897).
Le bâtiment est construit selon le goût néorusse entre 1875 et 1881. L'intérieur est décoré selon le style du nouveau romantisme russe par des artistes tels que Viktor Vasnetsov, Henryk Siemiradzki et Ivan Aïvazovski. Il est inauguré par Alexandre III le jour de son couronnement, le 27 mai 1883, sous le nom de musée historique impérial, puis son nom officiel devient musée historique Alexandre III qu'il garde jusqu'à la révolution de 1917. Durant la période soviétique, les peintures murales, qui étaient considérées comme de mauvais goût, furent recouvertes de plâtre. Le musée fut restauré soigneusement entre 1986 et 1997 pour retrouver son aspect initial.
The Pertsova, or Pertsov House, is built in modernism style and depicts the aspiration to have both architecture and art combined. It was built from 1905 to 1907 after the Kazan nobleman Pyotr Pertsov was inspired by the house with a view to the Kremlin which belonged to the collector Ivan Evmeniyevich Tsvetkov. Tsvetkov promised him to have some land for Pertsov as well if he would build the house in Russian style, similar to his own, decoration of which was based on the project by the famous Russian painter Victor Vasnetsov.
Pertsov began construction and managed the whole process himself. He initiated the competition, in which actually Victor Vasnetsov won. But Pertsov liked the proposition of Sergei Malyutin, the author of the painting of the first Russian Matryoshka doll. The front side of this fairytale house resembles Russian teremok. It has a lot of mythical creatures and Old Russian motifs. It’s called the Pertsova House because Pyotr Pertsov made his wife the owner. In this house different famous artists, such as Alexander Kuprin, Robert Falk, or Vasily Rozhdestvensky, created their works. This house was even called “the Moscow Montparnasse” for it.
===
Sigma 10-20
Aodhan Ravens
Photo taken at Ravens Studio
Photographer B. Ravens
Editor Ravens Studio
gyazo.com/66bdcd8e615b84df409f401a3c8b8138
Artist: Viktor Vasnetsov
Locations: Serpukhov History and Art Museum, The State Russian Museum, Mikhailovsky Palace
Created: 1882
The artist depicts the hero in a moment of reflection, before a stone inscribed with the following words: “If you go straight ahead, there will be no life; there is no way forward for he who travels past, walks past or flies past.”
Built in 1883-1907 to the design of Alfred Parland, on the site of the tragic attempt upon the life of Emperor Alexander II by terrorist I. Grinevitskij on 1 March 1881.
The masterpiece of art is the carpet-like mosaic decoration of the walls and vault executed to the design of Victor Vasnetsov, Mikhail Nesterov, Andrei Riabushkin and other.
The Pertsova, or Pertsov House, is built in modernism style and depicts the aspiration to have both architecture and art combined. It was built from 1905 to 1907 after the Kazan nobleman Pyotr Pertsov was inspired by the house with a view to the Kremlin which belonged to the collector Ivan Evmeniyevich Tsvetkov. Tsvetkov promised him to have some land for Pertsov as well if he would build the house in Russian style, similar to his own, decoration of which was based on the project by the famous Russian painter Victor Vasnetsov.
Pertsov began construction and managed the whole process himself. He initiated the competition, in which actually Victor Vasnetsov won. But Pertsov liked the proposition of Sergei Malyutin, the author of the painting of the first Russian Matryoshka doll. The front side of this fairytale house resembles Russian teremok. It has a lot of mythical creatures and Old Russian motifs. It’s called the Pertsova House because Pyotr Pertsov made his wife the owner. In this house different famous artists, such as Alexander Kuprin, Robert Falk, or Vasily Rozhdestvensky, created their works. This house was even called “the Moscow Montparnasse” for it.
===
Sigma 10-20
La Iglesia del Salvador sobre la Sangre Derramada o Iglesia de la Resurrección de Cristo (en ruso:Храм Спаса на Крови) es una iglesia de San Petersburgo, situada en la orilla del canal Griboyédova (nombrado en honor de Aleksandr Griboyédov) cerca del parque del Museo Ruso y de la Avenida Nevski. El nombre oficial en ruso es Собор Воскресения Христова, que significa catedral de la Resurrección de Cristo, y fue construida sobre el lugar donde el zar Alejandro II de Rusia fue asesinado, víctima de un atentado el 13 de marzo de 1881 (1 de marzo para el calendario juliano, en vigor en Rusia en esa época). Durante la Segunda Guerra Mundial y el bloqueo de la ciudad, una bomba cayó encima de la cúpula más alta de la iglesia. La bomba no explotó y estuvo dentro de la cúpula de la iglesia durante 19 años. Sólo cuando los obreros subieron a la cúpula para remendar las goteras, la bomba fue encontrada y retirada. Entonces se decidió comenzar la restauración de la Iglesia de la sangre derramada. Tras 27 años de restauración, la Iglesia del Salvador sobre la Sangre Derramada fue inaugurada como museo estatal donde los visitantes pueden conocer la historia del asesinato de Alejandro II.
La iglesia fue diseñada en estilo ecléctico conjuntamente por el arquitecto Alfred Parland y el archimandrita Ignati (nombre secular Mályshev), rector del monasterio Tróitse-Sérguievski. La construcción de la iglesia se inició en 1883 durante el reinado de Alejandro III, como conmemoración a su padre asesinado en ese mismo lugar dos años antes. Los trabajos se prolongaron y fue finalizada en 1907, bajo el reinado de Nicolás II: los fondos necesarios procedieron de las arcas de la familia imperial y de numerosas donaciones privadas.
A finales de marzo de 1883, el Zar aprobó la composición de la Comisión de Consolidación con el Gran Duque Vladímir Aleksándrovich como su director. La primera sesión de la Comisión decidió el nombre del templo, como la Iglesia de la Resurrección de Cristo, como lo sugirió el archimandrita Ignati.
Un fragmento de la barandilla de hierro fundido, pedazos de granito y algunas piedras manchadas de sangre de Alejandro II fueron retirados del lugar para mantenerse como reliquias en la capilla en la Plaza de Konyúshennaya. Posteriormente, volvieron a donde pertenecían y fue erigido sobre el lugar un pabellón, como solía hacerse en las tradiciones de la arquitectura rusa. El 6 de octubre de 1883, se celebró la ceremonia de colocación de la primera piedra, con asistencia del metropolitano Isidoro de San Petersburgo y Nóvgorod y miembros de la familia imperial.
La Iglesia de la Resurrección tardó 24 años en construirse. Este lapso relativamente largo puede ser atribuido a la decoración abundante y variada y al uso en la construcción de técnicas de ingeniería innovadoras en la época. Los cimientos de estacas fueron abandonados por primera vez en la historia de San Petersburgo, a favor de unos de cemento. Un sofisticado aislamiento hidráulico fue desarrollado para proteger a la iglesia de las aguas del canal. Calefacción de vapor y sistemas eléctricos se instalaron después.
El 19 de agosto de 1907, el Metropolitano Antonio de San Petersburgo y Ládoga consagró la iglesia. El nuevo templo surgió junto al canal Griboyédova (anteriormente llamado Canal de Catalina), para perpetuar la memoria del emperador asesinado, Alejandro II.
La Iglesia de la Resurrección (Iglesia del Salvador sobre la Sangre Derramada) es una de las iglesias más significativas en San Petersburgo. Su composición vibrante, pictórica y la decoración multicolor lo convierten en un punto destacado y distintivo en la arquitectura del entorno del centro de la ciudad. La Iglesia de San Salvador puede ser correctamente llamada un monumento de "estilo ruso" en San Petersburgo. Conforme a lo solicitado por Alejandro III, Alfred Parland diseñó la iglesia en el estilo del siglo XVIII y la arquitectura de Moscú y Yaroslavl. Él imaginariamente reelaboró las ideas de la arquitectura eclesiástica de la época anterior a Pedro el Grande para crear una iglesia que personificara el templo ortodoxo ruso.
El plan de la iglesia es una estructura compacta de cinco cúpulas, se completa con tres ábsides semicirculares en la parte este y un enorme pilar como la torre de campana en el extremo oeste. El techo de carpa octogonal de la torre ocupa la posición central. Este elemento tiene una estrecha afinidad con una serie de iglesias monumentales conmemorativas que datan de los siglos XVI al XVII.
La Iglesia es de ladrillo rojo y marrón, toda la superficie de sus paredes está cubierta de adornos elaborados y detallados, similares a los producidos por maestros del siglo XVII en Moscú y Yaroslavl. Bandas y cruces de ladrillo de color, azulejos policromados establecido en los huecos de la pared, "shirinka", azulejos en los tejados de las torres y coberturas piramidales, ábside, pequeños arcos de calado, las columnas en miniatura y kokoshniki (arcos de ménsula) de mármol blanco. Los mosaicos desempeñan un papel importante en la creación de aspecto festivo de la Iglesia acentuando los elementos arquitectónicos principales: kokoshniki, puertas de dique, y frontones.
Las cinco cúpulas centrales de la Iglesia son únicas, chapadas en cobre y esmalte de diferentes colores, que recuerdan a las cúpulas policromadas de la Catedral de San Basilio en Moscú, que a menudo es comparada a la Iglesia de la Resurrección, a pesar de su diferencia total en la ordenación en planta. Las cúpulas más pequeñas en forma de cebolla sobre los ábsides y la cúpula del campanario son, como es habitual, doradas.
El nivel inferior de la torre del campanario está decorada con 134 mosaicos de escudos de armas de las provincias y pueblos rusos que hicieron donaciones para la construcción de la iglesia. Estos escudos de armas componen una colección heráldica única.
La Iglesia de la Resurrección de Cristo fue concebida como una de las principales iglesias de la capital, diseñada para servir como un recordatorio de las grandes hazañas realizadas por el zar Alejandro II, el Libertador.
es.wikipedia.org/wiki/Iglesia_del_Salvador_sobre_la_sangr...
The Church of the Savior on Spilled Blood (Russian: Церковь Спаса на Крови, Tserkovʹ Spasa na Krovi) is one of the main sights of Saint Petersburg, Russia. Other names include the Church on Spilled Blood (Russian: Церковь на Крови, Tserkov’ na Krovi), the Temple of the Savior on Spilled Blood (Russian: Храм Спаса на Крови, Khram Spasa na Krovi), and the Cathedral of the Resurrection of Christ (Russian: Собор Воскресения Христова, Sobor Voskreseniya Khristova).
This church was built on the site where Emperor Alexander II was fatally wounded by political nihilists in March 1881. The church was built between 1883 and 1907. The construction was funded by the imperial family.
Construction began in 1883 during the reign of Alexander III, 2 years after the assassination of his father Alexander II. The church was dedicated to be a memorial to his father, Alexander II. Estimates suggest that the construction cost 4.5 million rubles. The construction was completed during the reign of Nicholas II in 1907. Funding was provided by the Imperial family with the support of many private donors.
The church is prominently situated along the Griboedov Canal; paved roads run along both sides of the canal. On March 13, 1881 (Julian date: March 1), as Tsar Alexander II's carriage passed along the embankment, a grenade thrown by an anarchist conspirator exploded. The tsar, shaken but unhurt, got out of the carriage and started to remonstrate with the presumed culprit. A second conspirator took the chance to throw another bomb, killing himself and mortally wounding the tsar. The tsar, bleeding heavily, was taken back to the Winter Palace, where he died a few hours later.
A temporary shrine was erected on the site of the attack while plans and fundraising for a more permanent memorial were undertaken. In order to build a permanent shrine on the exact spot where the assassination took place, it was decided to narrow the canal so that the section of road on which the tsar had been driving could be included within the walls of the church. An elaborate shrine, in the form of a ciborium, was constructed at the end of the church opposite the altar, on the exact place of Alexander's assassination. It is embellished with topaz, lazurite and other semi-precious stones, making a striking contrast with the simple cobblestones of the old road, which are exposed in the floor of the shrine.
Architecturally, the cathedral differs from Saint Petersburg's other structures. The city's architecture is predominantly Baroque and Neoclassical, but the Savior on Blood harks back to medieval Russian architecture in the spirit of romantic nationalism. It intentionally resembles the 17th-century Yaroslavl churches and the celebrated St. Basil's Cathedral in Moscow.
The church contains over 7500 square meters of mosaics—according to its restorers, more than any other church in the world. This record may be surpassed by the Cathedral Basilica of St. Louis, which houses 7700 square meters of mosaics. The interior was designed by some of the most celebrated Russian artists of the day—including Viktor Vasnetsov, Mikhail Nesterov and Mikhail Vrubel — but the church's chief architect, Alfred Alexandrovich Parland, was relatively little-known (born in Saint Petersburg in 1842 in a Baltic-German Lutheran family). Perhaps not surprisingly, the church's construction ran well over budget, having been estimated at 3.6 million rubles but ending up costing over 4.6 million. The walls and ceilings inside the church are completely covered in intricately detailed mosaics — the main pictures being biblical scenes or figures — but with very fine patterned borders setting off each picture.
In the aftermath of the Russian Revolution, the church was ransacked and looted, badly damaging its interior. The Soviet government closed the church in 1932. During the Second World War when many people were starving due to the Siege of Leningrad by Nazi German military forces, the church was used as a temporary morgue for those who died in combat and from starvation and illness. The church suffered significant damage. After the war, it was used as a warehouse for vegetables, leading to the sardonic name of Saviour on Potatoes.
In July 1970, management of the church passed to Saint Isaac's Cathedral and it was used as a museum. The proceeds from the Cathedral funded the restoration of the church. It was reopened in August 1997, after 27 years of restoration, but has not been reconsecrated and does not function as a full-time place of worship. The Church of the Saviour on Blood is a museum of mosaics. In the pre-Revolution period it was not used as a public place of worship. The church was dedicated to the memory of the assassinated tsar and only panikhidas (memorial services) took place. The church is now one of the main tourist attractions in Saint Petersburg.
In 2005, the State Museum of St. Isaac's Cathedral began the recreation of the Holy Gates (permanently lost in the 1920s during the Soviet period). Entirely produced with enamels and based on the pictures and lithographies of the time, the new Holy Gates were designed by V. J. Nikolsky and S. G. Kochetova and reified by the famous enamel artist L. Solomnikova and her atelier. Orthodox bishop Amvrosij of Gatchina celebrated the consecration of these new Holy Gates on 14 March 2012, the 129th anniversary of Alexander II's assassination.
Biserica Rusă, Biserica studenţilor, Bucuresti
St. Nicholas Russian Church [finished in 1909], Bucharest, Romania
Architect: V. A. Prevbrajenski
Murals: Viktor Vasnetsov
en.wikipedia.org/wiki/Bucharest_Russian_Church
www.monumenteromania.ro/index.php/monumente/detalii/en/Ru...
The Church of the Savior on Spilled Blood is one of the main sights of Saint Petersburg, Russia.
This church was built on the site where Emperor Alexander II was fatally wounded by political nihilists in March 1881. The church was built between 1883 and 1907. The construction was funded by the imperial family.
The Cathedral is decorated with Italian limestone and various semiprecious stones like jasper, mountain crystal, topaz, and others. On the outside, there are twenty granite plates which tell the most important events of Alexander II's reign.
The highlight of both the interior and exterior of the Cathedral are its mosaic collection based on the paintings of Vasnetsov, Nesterol, and Vrubel. With a total area of 23130 square feet, it is one of the largest mosaic collections in Europe.
The Church of the Resurrection, also known as the "Savior on Spilled Blood", was built in memory of Alexander II who was assassinated in 1881. The church stands in the very place where a bomb was thrown into his carriage by a young man who opposed the Tsar's reforms.
Alexander II was among the greatest Russian tsars, one of the main accomplishments of whom was the emancipation of serfs in 1861, which brought an end to the de facto slavery of the Russian peasantry, five years before the emancipation of slaves in the US.
The Cathedral of the Savior on Spilled Blood attracts people with its five onion-domes exuberantly decorated and covered with jeweler's enamel. It has a similar façade to St Basil's Cathedral in Moscow and its peculiar multicolored exterior makes the church stand out from St. Petersburg’s typically strict architectural proportions and color combinations.
It took around 24 years to construct such a majestic edifice as the Church of the Savior on Spilled Blood and, after early Soviet vandalism, 27 years to restore. People would even joke that as soon as the construction trestles outside it were removed, the Soviet Regime would fall.
It may have been a coincidence, but the reconstruction that finished in 1991 was followed by the famous events which put an end to the Communist regime.
The highlight of both the interior and exterior of the Cathedral are its mosaic collection based on the paintings of Vasnetsov, Nesterov, and Vrubel. With a total area of 23130 square feet, it is one of the largest mosaic collections in Europe. - Firebird Tours
The Church of the Savior on Spilled Blood is one of the main sights of Saint Petersburg, Russia.
This church was built on the site where Emperor Alexander II was fatally wounded by political nihilists in March 1881. The church was built between 1883 and 1907. The construction was funded by the imperial family.
The Cathedral is decorated with Italian limestone and various semiprecious stones like jasper, mountain crystal, topaz, and others. On the outside, there are twenty granite plates which tell the most important events of Alexander II's reign.
The highlight of both the interior and exterior of the Cathedral are its mosaic collection based on the paintings of Vasnetsov, Nesterol, and Vrubel. With a total area of 23130 square feet, it is one of the largest mosaic collections in Europe.
The Church contains over 7500 square metres of mosaics—according to its restorers, more than any other church in the world. This record may be surpassed by the Cathedral Basilica of St. Louis, which houses 7700 square meters of mosaics. The interior was designed by some of the most celebrated Russian artists of the day—including Viktor Vasnetsov, Mikhail Nesterov and Mikhail Vrubel — but the church's chief architect, Alfred Alexandrovich Parland, was relatively little-known (and Russian, despite his name). Perhaps not surprisingly, the Church's construction ran well over budget, having been estimated at 3.6 million roubles but ending up costing over 4.6 million. The walls and ceilings inside the Church are completely covered in intricately detailed mosaics — the main pictures being biblical scenes or figures — but with very fine patterned borders setting off each picture.
Built in 1883-1907 to the design of Alfred Parland, on the site of the tragic attempt upon the life of Emperor Alexander II by terrorist I. Grinevitskij on 1 March 1881.
The masterpiece of art is the carpet-like mosaic decoration of the walls and vault executed to the design of Victor Vasnetsov, Mikhail Nesterov, Andrei Riabushkin and other.
Biserica Rusă, Biserica studenţilor, Bucuresti
St. Nicholas Russian Church [finished in 1909], Bucharest, Romania
Architect: V. A. Prevbrajenski
Murals: Viktor Vasnetsov
en.wikipedia.org/wiki/Bucharest_Russian_Church
www.monumenteromania.ro/index.php/monumente/detalii/en/Ru...
АПОЛЛИНАРИЙ ВАСНЕЦОВ - Сумрачный день. Урал
☆📝
Location: Vasnetsov memorial house within the State Tretyakov Gallery, Moscow, Russia.
The Church of the Savior on Spilled Blood
(Russian: Церковь Спаса на Крови, Tserkovʹ Spasa na Krovi)
The Church is prominently situated along the Griboedov Canal; paved roads run along both sides of the canal. On March 13, 1881 (Julian date: March 1), as Tsar Alexander's carriage passed along the embankment, a grenade thrown by an anarchist conspirator exploded. The tsar, shaken but unhurt, got out of the carriage and started to remonstrate with the presumed culprit. A second conspirator took the chance to throw another bomb, killing himself and mortally wounding the tsar. The tsar, bleeding heavily, was taken back to the Winter Palace where he died a few hours later.
The decision was taken to build a church on the spot where the Emperor was mortally wounded. The church was built between 1883 and 1907 and was officially called the Resurrection of Christ Church (a.k.a. The Church of Our Savior on Spilled Blood ). The construction of the church was almost entirely funded by the Imperial family and thousands of private donators. Both the interior and exterior of the church is decorated with incredibly detailed mosaics, designed and created by the most prominent Russian artists of the day (V.M. Vasnetsov, M.V. Nesterov and M.A. Vrubel). Interestingly, despite the church's very obviously Russian aspect, its principle architect, A. Parland, was not even Russian by birth.
The church was closed for services in the 1930s, when the Bolsheviks went on an offensive against religion and destroyed churches all over the country. It remained closed and under restoration for over 30 years and was finally re-opened in 1997 in all its dazzling former glory.
АПОЛЛИНАРИЙ ВАСНЕЦОВ - Сумрачный день. Урал
☆📝
Location: Vasnetsov memorial house within the State Tretyakov Gallery, Moscow, Russia.
Sources: my.tretyakov.ru/app/masterpiece/9354
goskatalog.ru/portal/#/collections?id=4429534
Photographed at the ''Other Shores. Russian Art in New York. 1924'' exhibition, September 2021 - January 2022. Museum of Russian Impressionism, Moscow, Russia
In the end of the 19th and in the beginning of the 20th century Flyonovo village belonged to Princess Mary Tenisheva.
This church named in honor of the Descending of the Holy Spirit on the Apostles designed with the participation of Tenisheva and Russian painters Barshevskiy, Malyutin, Vasnetsov was built in 1900-1905.
The great artist Nicholas Roerich (1874-1947) created for the altar space a large wall painting on the theme “The Heavenly Queen at the River of Life.” But the painting was effaced during the Soviet period and is now known only through an early black and white photograph.
Церковь Святого Духа. Деревня Фленово, Смоленская область, Россия
В 1894 году княгиня Мария Тенишева приобрела хутор Фленово, расположенный по соседству со своим имением Талашкино. В 1900-1905 годах на вершине холма была возведена церковь. Над ее росписями работал Николай Рерих. В советское время церковь использовали как склад, и фрески не сохранились. Уцелела только смальтовая мозаика "Спас Нерукотворный" над входом.
☆📝Location: Leningradsky Avenue, h. 15, Northern Administrative Okrug of Moscow, Russia
Photographed at the ''Other Shores. Russian Art in New York. 1924'' exhibition, September 2021 - January 2022. Museum of Russian Impressionism, Moscow, Russia
Built in 1883-1907 to the design of Alfred Parland, on the site of the tragic attempt upon the life of Emperor Alexander II by terrorist I. Grinevitskij on 1 March 1881.
The masterpiece of art is the carpet-like mosaic decoration of the walls and vault executed to the design of Victor Vasnetsov, Mikhail Nesterov, Andrei Riabushkin and other.