„Sometime in the future, we will understand Chernobyl as a philosophy. Two states divided by barbed wire: one, the zone itself; the other, everywhere else. People have hung white towels on the rotting stakes around the zone, as if they were crucifixes. It's a custom here. People go there as if to a graveyard. A post-technological world. Time has gone backwards. What is buried there is not only their home but a whole epoch. An epoch of faith. In science! In an ideal of social justice! A great empire came apart at the seems, collapsed. First Afghanistan, then Chernobyl. When the empire disintegrated, we were on our own. I hesitate to say it, but... we love Chernobyl. We have come to love it. It is the meaning of our lives, which we have found again, the meaning of our suffering...“

Svetlana Alexievich

Chernobyl Prayer: A Chronicle of the Future

«Лобова грань головного західного фасаду й усі три грані решти оздоблені двохярусними колончатими композиціями, що нагадують апостольські яруси в українських іконостасах; ця схожість підсилюється й намальованими в них постатями святих». Г.Н. Логвин.

Собор вважається за гармонійністю пропорцій досконалим зразком п’ятибанного українського храму у стилі бароко.

Густынский монастырь был основан в 1600 г. Его основателем стал иеросхимонах Иоасаф. Взяв с собой еще четырех помощников, он начал искать удобное место для основания монастыря. Таким местом стал остров Густынь, ведь он соответствовал всем потребностям для аскетической жизни монахов: со всех сторон вода, покрытая густым лесом, место довольно пустынно. Но молва об основании нового монастыря распространилась в округе, и к монахам, которые делали огораду территории и уже строили кельи, присоединились и страждущие. В 1614 г. уже была сооружена малая деревянная церковь в честь Пресвятой Живоначальной Троицы. Игуменом нового монастыря выбрали старца Иоасафа.

К сожалению, монастырь часто претерпевал пожары. В 1672 г. возведены новые здания взамен уничтоженных, а в 1674, на средства гетмана Ивана Самойловича, было начато строительство новой крупной каменной пятиглавой Троицкой церкви, которая существует и поныне.

Георгіївська церква — дерев'яний православний (ПЦУ) храм, розташований у смт Седневі Чернігівського району (Чернігівська область); цінна історико-архітектурна пам'ятка; рідкісний зразок монументальних дерев'яних споруд на Лівобережжі України періоду бароко.

Розташована на піднесенні урочища Коронний Замок, в центрі стародавнього городища Сновськ.

Храм зведений, імовірно, не пізніше 1747 року.

Центральною спорудою монастиря є неповторний витвір людських рук — кам’яний Троїцький собор.

Монастир було засновано ще у 1600 році на землях князів Вишневецьких.

Вперше в історичних документах Троїцька церква монастиря згадується 1614 року. Але 1636 року трапилась велика біда: монастир згорів дотла. 1641 року заклали Троїцький храм “і почали вельми красно та вправно будувати, аж усі чудувалися”.

У 1654 році, їдучи з Києва до Москви, Густинський монастир відвідав антиохійський патріарх Макарій. З великим захопленням останній описує дивовижної краси іконостас Троїцької церкви: “ … ні одна людина не в змозі описати цей іконостас, його масштабність, висоту, велику кількість позолоти, вид і блиск. Він піднімається від землі до верхньої частини найбільшого купола; святі ікони, досить великих розмірів, являють найвищу ступінь довершеності; вони заглиблені у ніші, аби краще була видна їх краса та дзеркальний блиск їх позолоти”.

Але недовго милувалися прихожани красою Густинського монастиря. 28 листопада 1671 року, о третій годині ночі, сталася пожежа. Згоріла Троїцька церква “з усіма своїми прикрасами, тобто з роботою вельми прегарною сніцерською та малярською, також дзвіниця із дзвонами великими та інші численні будівлі погоріли”

В 1675 году 23 мая, в день Сошествия Святого Духа, этот храм был освящен во имя Пресвятой Живоначальной Троицы архиепископом Черниговским Лазарем (Барановичем).

Центральною спорудою монастиря є кам’яний всефасадний Троїцький собор – тобто однаковий з усіх чотирьох боків, повернутий водночас до всіх сторін світу. Скільки б ви не йшли під його мурами, він весь час ніби повертається навколо своєї осі, залишаючись однаковим та незмінним.

Собор наслідує та розвиває риси Свято-Миколаївського собору в Ніжині, побудованого у 1668-1670 роках

Троїцький храм – один з найдовершеніших зразків українського бароко.

Український мистецтвознавець і архітектор Григорій Никонович Логвин зазначав, що церква “показова щодо вишуканості й продуманості масштабного співвідношення об’ємів міжрукавних дільниць і п’ятьох однозаломних бань. Лобова грань головного західного фасаду й усі три грані решти оздоблені двохярусними колончатими композиціями, що нагадують апостольські яруси в українських іконостасах; ця схожість підсилюється й намальованими в них постатями святих.

У такому ж ключі організовано і внутрішній простір. Усі п’ять висотно розкритих просторів об’єднані в один великими арками, а в товщі мурів західного рамена влаштовані великі двохярусні арки-лоджії, які надали інтер’єрові художньої виразності і мальовничості. Своїм ритмом і масштабом вони зорово підкреслили енергію і досконалість висотно розкритого простору верхів”.

This old house we came across during auto trip in Mezyn National Park, Chernihiv region, Ukraine

Kozelets was first mentioned in 1098 as a fortified town in the East Slavic state of Kievan Rus'. During times of the Polish–Lithuanian Commonwealth, Kozelets was known by the name Kozlohrad.

In the beginning of the seventeenth century, Kozelets was an important regional trade center. The town was also a sotnia town in the Pereiaslav and Kiev Regiment of the Cossack Hetmanate during the seventeenth-eighteenth centuries.

The town's main cathedral and architectural attraction is the Cathedral of the Nativity of the Blessed Virgin. The cathedral was built in the mid-eighteenth century in the late Ukrainian Baroque style by architects Ivan Hryhorovych-Barskyi and Andrei Kvasov. Funds for the construction of the cathedral were provided by Alexey and Kyrylo Rozumovsky (the latter was appointed Hetman in 1750).

Форма крестов на куполах выражает идею храма как Дома Божия и корабля Спасения и имеет соответствующую символику. В данном случае на всех куполах собора мы видим Кресты «накупольные» с полумесяцем. По своей внешней форме эти накупольные кресты отличаются от привычных нам восьмиконечных.

На крестах каплевидные элементы символизирующие капли Крови Христа, что навеки сообщили кресту Его силу.

Полумесяц — это люлька Вифлеемская, принявшая Богомладенца Христа; полумесяц — это чаша евхаристическая, в которой находится Тело Христово; полумесяц — это корабль церковный, ведомый Кормщиком Христом; полумесяц — это и якорь надежды, крестный дар Христа; полумесяц — это и древний змий, попираемый Крестом и полагаемый как враг Божий под ноги Христа.

Colonel of the Kyiv administration K. D. Solonin, with his letter dated August 4, 1687, presented the village of Denevka to the St. George's Monastery, and in 1693 sent the altar Gospel for the monastery in gold and silver - "for the forgiveness of their sins." Initially, all the monastery buildings were wooden, and only in 1741 hegumen Gabriel (Velikoshapka) conceived to erect the first brick building - the future main cathedral of the monastery according to the plan of the Kyiv Florovsky monastery.

Монастир святого мученика Георгія, заснований 1654 року ченцями Козелецького Свято-Троїцького монастиря, на честь перемоги над поляками під час Хмельниччини. Універсал Богдана Хмельницького, датований 9 (19) липня 1654 року підтверджував право монастиря на земельні володіння, де розташовано святиню.

1741 року за указом імператриці Єлизавети Петрівни розпочалося будівництво кам'яного головного монастирського храму в ім'я святого Георгія. Храм освячено 1754 року. а 1756 року у храмі сталася пожежа. Відновлення відбувалося коштом козелецького полковника Юхима Драгана, садиба якого знаходилася на відстані 5 км від монастиря. У 1770 році храм повторно освячено.

Георгіївський собор — один з найкращих, побудованих в Україні у XVIII сторіччі.

Феодо́сий Черни́говский (в миру — Полоницкий-Углицкий; 1630-е — 5 (15) февраля 1696) — архиепископ Черниговский.

Родился в начале 1630-х годов на Правобережной Украине (по административному делению ранее — в Подольской губернии; ныне это предположительно или в Литинском или в Хмельницком районе Винницкой области Украины). Происходил из древнего дворянского рода Полоницких-Углицких. Родителями его были иерей Никита и Мария. Имя, данное святителю Феодосию при крещении, осталось неизвестным.

Феодосий возродил разорённый униатами Киево-Выдубицкий монастырь, восстановил доведённый католиками до запустения Елецкий Успенский монастырь в Чернигове, построил храм Домницкого монастыря.

Theodosius of Chernigov (in the world - Polonitsky-Uglitsky; 1630s - February 5 (15), 1696) - Archbishop of Chernigov.

Born at the beginning of the 1630s, in the province of Podolsk. He was of the lineage of the ancient aristocratic Polonitsky-Uglitsky family. His parents were Priest Nikita and Maria.

Theodosius revived the Kiev-Vydubytsky monastery, devastated by the Uniates, restored the Yeletsky Assumption Monastery in Chernigov, brought to desolation by the Catholics, and built the temple of the Domnitsky monastery.

The glorification of Holy Hierarch Theodosius took place on September 9, 1896.

Ukrainian baroque architecture, in contrast to the predominantly decorative style of Western Europe, was more constructivist, more moderate in ornamentation, and simpler in form. Numerous examples of church and secular architecture in the Ukrainian baroque have survived: the buildings of the Kyivan Cave Monastery; Zaborovsky Gate near the Saint Sophia Cathedral in Kyiv; the plaster decorations of the Dormition Cathedral of the Kyivan Cave Monastery; the church of Adam Kysil in Nyskynychi in Volhynia; the palaces in Zbarazh, Berezhany, and Bar; the regimental chancellery from Ivan Mazepa's period in Chernihiv; Danylo Apostol's residence and the Transfiguration Church in Velyki Sorochyntsi; and many others. The carvings of the baroque period are represented by such examples as the Bohorodchany iconostasis from the Maniava Hermitage and the iconostases of the main church of the Kyivan Cave Monastery and Saint Michael's Golden-Domed Monastery in Kyiv. The best examples of baroque painting are the church paintings in Holy Trinity Church of the Kyivan Cave Monastery, Paradise in the Church of the Elevation of the Cross of the Kyivan Cave Monastery, as well as iconostases and portraits. During the period of the Ukrainian baroque, engraving underwent rapid development. It utilized a complex system of symbolism, allegories, heraldic signs, and sumptuous ornamentation.

Спасо-Преображенский собор, Прилуки, Черниговская область, Украина.

Spaso-Preobrazhensʹkyy Cathedral, Pryluky, Chernihiv region, Ukraine.

Собор построен в период 1710-1720 годы (по другим данным 1705-1720 годы) на территории Прилукской крепости в стиле украинского барокко. При соборе действовали приходская школа и госпиталь.

Каменный, безстолпный, пятикупольный собор. Между пятигранными раменами (прямоугольными объёмами) пространственного креста располагаются криволинейные в плане камеры, которые ниже от основного объёма.

Пятикупольный Спасо-Преображенский собор — образец украинского барокко XVIII века. Возводили собор лучшие мастера-каменщики, которые мог себе позволить Галаган. За образец были использованы проект Троицкого собора Густынского монастыря. Но его не скопировали, а построили со многими изменениями. В 1845 году Прилуки посетил Тарас Шевченко. Он был в восторге от Спасо-Преображенского собора и изобразил его в повести «Музыкант»: «… принялся рисовать прекрасно освещенную вечерним солнцем каменную церковь, довольно неуклюжей, но оригинальной архитектуры, построенную полковником прилукским Игнатом Галаганом…».

Пострадал во время пожаром 1781 и 1834 годов, после последнего была изменена форма куполов храма. В конце 19 века возведено каменное ограждение и сторожка, не сохранились. В период 1967-1982 годы был проведён 1-й этап реставрационных работ архитектором М. М. Говденко и инженером Б. М. Левандовской.

В семи километрах от Козельца, районного городка на Черниговщине, и в километре от села Даневка сегодня можно увидеть высокий трех главый собор с зеленными куполами и золотыми крестами. Это главный храм старинной обители в честь святого великомученика Георгия Победоносца.

Alternative Names: Danevka, Danivka, Даневка, Данівка.

Свято-Георгиевский Даневский монастырь был основан в 1654 году[1] на земле, купленной у местной помещицы Татьяны Войнилихи за 60 злотых, монахами Свято-Троицкого Козелецкого монастыря — была построена деревянная церковь Георгия Победоносца.

В 1687 году монастырю подарено село Даневка, позже — Опёнки, Гламазды, Жуляки и Лихолетки.

В 1741 году на деньги сестры Алексея и Кирилла Разумовских Веры началось строительство кирпичного собора в стиле украинского барокко, освящённого в 1770 году. Значительные средства для постройки монастыря привлёк игумен Гавриил (Великошапка), который исходатайствовал у митрополита Киевского Рафаила грамоту «на испрошение» денег «от боголюбивых подаятелей»; в числе последних оказались императрица Елизавета Петровна, всегда благоволившая к родине Алексея Разумовского (пожертвовала 2000 рублей — весьма значительную по тем временам сумму) и великий князь Петр Феодорович (500 рублей)[2].

До секуляризационной реформы Екатерины II рядом существовали два монастыря, но в 1786 году Свято-Троицкий был упразднён и, в память о Козелецком, в 1811 году в монастыре была построена церковь Святой Троицы.

Кудись біжить дорога, Кудись тече ріка, І все кудись до Бога Знімається рука… /Е.Гуцало/

Floodplain of the Uday river in the area of ​​the Gustynya Holy Trinity convent. Chernihiv region, Ukraine.

Початки Густинського монастиря сягають 1600 року. Засновником його був ченець Йоасаф, який разом з ієромонахом Афанасієм прийшов з Афонської гори і з благословення настоятеля Києво-Печерської лаври Єлисея Плетенецького оселився тут для усамітнення. Для облаштування монастиря Йоасаф уподобав землі князів Вишневецьких по течії річки Удай, де зі своїми учнями оселився на острові, що заріс густим віковим лісом, звідки і пішла назва монастиря — Густиня.

Священник УПЦ МП из Славутича, во время акции протеста против оккупационных властей прямо обращался к русским солдатам: «Если у вас есть нательные кресты, снимите их, нехристи, потому что христиане не наводят автоматы на мирных людей». Пример для подражания и патриарху Кириллу, и епископам УПЦ МП.

The Cathedral of the Nativity of the Blessed Virgin. Kozelets. Chernihiv region, Ukraine.

Георгіївська церква — дерев'яний православний (ПЦУ) храм, розташований у смт Седневі Чернігівського району (Чернігівська область); цінна історико-архітектурна пам'ятка; рідкісний зразок монументальних дерев'яних споруд на Лівобережжі України періоду бароко.

Розташована на піднесенні урочища Коронний Замок, в центрі стародавнього городища Сновськ.

Храм зведений, імовірно, не пізніше 1747 року.

The Cathedral of the Nativity of the Blessed Virgin. Kozelets. Chernihiv region, Ukraine.

The huge cathedral in Kozelsk was built for 11 years (1752-1763). The architects Kvasov and Grigorovich-Barsky supervised the construction. The temple was built in the late Baroque style, but with elements of Ukrainian folk architecture. A little later (in 1770) near the temple was built a large (50 meters high) bell tower.

Церква Воскресіння Ісуса Христа.

Густинський Свято-Троїцький жіночий монастир – православна обитель у селі Густиня, на правому березі річки Удай біля міста Прилуки Чернігівської області.

Одна з визначних пам'яток українського бароко. Місце створення Густинського літопису.

Воскресіння Христове – одне з найбільших релігійних свят в році. пов’язують його з Воскресінням Христовим, яке розкриває радість перемоги Божого Сина над смертю й вічним забуттям.

У Воскресінні християни вбачають підтвердження життя після смерті, що і є основним змістом святкування.

Воскресіння Сина Божого, Ісуса, поряд з Різдвом та Трійцею вважається найважливішим церковним святом. Шанують його як католики, так і православні.

Пятницкая церковь в Чернигове (кон. XII в.) - пример древнерусского одноглавого храма.

Pyatnytska church was built at the end of the 12th century – beginning of the 13th century at Chernihiv public sale area. It is a four-pillar, one-dome, square church.

It differed from other Chernihiv churches by completion and decoration of the facades with all types of architectural ornaments and by composition of arches under the drum.

It was restored in 1670 and 1690s by costs of Chernihiv colonel V.Dunyn-Borkovskyi in the Ukrainian baroque style.

In the 17th - 18th centuries there was a nunnery in the church, which was burned out in 1750.

In 1820s a two-storeyed belfry (the architect is A.Kartashevskyi) was built, which was dismantled in 1962.

In 1943 the church was destroyed. It was restored in 1962 according to the project of Petro Baranovskyi in somewhat changed style similar to Russian churches (in particular the dome).

В километре от села Даневка, что недалеко от Козельца на Черниговщине, красуется высокий трехглавый собор с зеленными куполами и золотыми крестами. Это главный храм старинной обители в честь святого великомученика Георгия Победоносца.

Когда-то купцы, благодарные Святому Георгию за защитуот разбойников, соорудили на этом месте часовенку. Позже иноки Свято-Троицкого Козелецкого монастыря основали на этом месте Свято-Гергиевский монастырь.

Земли эти принадлежали местной помещице-шляхтянке Татиане Войнилихе, которая за 60 злотых продала ее монахам в вечное пользование. Продажа земли состоялась 10 марта 1654 года и запись об этом была внесена в городскую книгу ратуши города Козельца.

В конце XIX — начале XX века на страницах «Энциклопедического словаря Брокгауза и Ефрона» монастырь упоминается как Юрьевский-Козелецкий и Козелецкий-Георгиевский.

Росіяни бомблять Харків і Чернігів, Суми та Київ, Житомир та Миколаїв. Будьте ви прокляті. Україна – не Росія. І ніколи не стане Росією. /Леонід Кучма, другий президент України/

Мурал «Відродження» прикрашає бічну стіну будівлі на Андріївському узвозі по вулиці Боричів Тік. Робота виконана в 2014 році в рамках фестивалю Французька весна. Автори - художник з Севастополя Олексій Кислов і французький стріт-арт художник Жюльєн Маллан, відомий під ніком Seth.

The Cathedral of the Nativity of the Blessed Virgin. Kozelets. Chernihiv region, Ukraine.

Ascension Church. 1866–1874. Kozelets. Chernihiv region, Ukraine.

The Oster (Ukrainian: Остер) is a river in the northern Ukrainian oblast of Chernihiv. The river is a left tributary of the Desna River. It is approximately 199 km long and its basin area is 2,950 km². It is connected by canals and streams with the Trubizh River, which flows southwest from Kyiv into the Dnieper River. Important towns and villages on the river include: Nizhyn, Kozelets, Roslavl and Oster.

Церковь Иоанна Богослова - Черниговский коллегиум конец ХVI - начало XVIII вв.

Черні́гівський коле́гіум, або Черні́гівська коле́гія — один із найстаріших середніх навчальних закладів в Україні.

Колегіум заснований у 1700 році під назвою Малоросійського колегіуму, на базі слов'яно-математичної школи, переведеної з Новгорода-Сіверського. Фундатором колегіуму був церковний діяч, педагог і письменник Іоан Максимович. У закладі вчили латинської, грецької мов, історії, географії, математики, філософії.

Серед учнів були переважно діти козацької старшини та заможних міщан Лівобережжя.

Заснований з ініціативи відомих церковних і культурних діячів другої половини XVII — початку XVIII ст. Лазара Барановича та Іоана Максимовича за підтримки гетьмана Івана Мазепи, Чернігівський колегіум поряд з Києво-Могилянською академією та Харківським колегіумом був одним із визначних осередків просвіти і культури XVIII ст. в Україні.

Sedniv, Chernihiv region, Ukraine

Old monthly magazine “Kievskaya starina” which specialized in historical subjects, in 1898 wrote:

“For fanciers of church architecture and paintings Cathedral in memory of Assumption of Virgin Mary in Kozelets town in Chernihovskay province represents something such, perhaps, not to see in all famous in this direction cathedrals and churches of St. Petersburg. (…)

Very soon the cathedral was built. It was like a miracle that everyone exclaimed and decided that not only in Chernihiv, but even in Kiev actually no such cathedral”.

Although the analogy with St. Petersburg, but not, say, with Nizhyn or Sorochyntsi is a bit strange, a grain of truth in the old magazine is can be found. Kozelets cathedral, a white giant of Cossack Baroque (34 by 34 meters), is impressed. Involuntarily I even somewhat understand those people from Kiev, who come here to christen their children - if already chose the yoke of religion, it worth to be sweetened with aesthetic chord for the dessert. Beauty is a universal language; it can’t be compared with artificial Esperanto. Here is really very beautiful. Olexiy Razumovsky had a taste and much money (besides he was married secretly to Russian empress Yelyzaveta Petrivna). In this case, it is also very important.

Sedniv, Chernihiv region, Ukraine

Козелец. Собор Рождества Богородицы.

Считается, что храм строила Наталка Розумиха, однако это не совсем точно - она, возможно, была главным инициатором постройки и курировала ведения стройки, однако, скорее всего, активными "соучастниками" были и сами ее сыновья - Алексей и Кирилл, ставшие на тот момент волею царственной покровительницы богатейшими людьми Императорской России. Строго говоря, основная доля участия в постройке собора принадлежала энергичному и образованному брату фаворита Кириллу Григорьевичу Разумовскому.

Строили собор 10 лет, 1752-1762гг.

Рядом храмом в 1766-1770 гг была возведена колокольня. Изначально в ней было 5 ярусов, но в 1848 году верхний ярус сгорел, восстанавливать его не стали. Сейчас высота колокольни составляет 50 метров.

Празднуя 12 июля — День памяти первоверховных апостолов Петра и Павла, Православная Церковь прославляет духовную твёрдость святого Петра и разум святого Павла, воспевает в них образ обращения согрешающих и исправляющихся: в апостоле Петре — образ отвергшегося от Господа и покаявшегося, в апостоле Павле — образ сопротивлявшегося проповеди Господней и потом уверовавшего.

Церква Георгія Переможця Георгіївського монастиря.

Тридільний трибанний трьохапсидний храм.

Монастир святого Георгія Змієборця, заснований 1654 року ченцями Козелецького Свято-Троїцького монастиря, на честь перемоги над поляками під час Хмельниччини. Універсал Богдана Хмельницького, датований 9 (19) липня 1654 року підтверджував право монастиря на земельні володіння, де розташовано святиню.

1741 року за указом імператриці Єлизавети Петрівни розпочалося будівництво кам'яного головного монастирського храму в ім'я святого Георгія. Храм освячено 1754 року. а 1756 року у храмі сталася пожежа. Відновлення відбувалося коштом козелецького полковника Юхима Драгана, садиба якого знаходилася на відстані 5 км від монастиря. У 1770 році храм повторно освячено.

Георгіївський собор — один з найкращих, побудованих в Україні у XVIII сторіччі. Собор у плані прямокутний, з внутрішніми несучими колонами. Бані собору розташовуються по осі захід-схід, що традиційно для дерев'яних тридільних церков. З трьох сторін до собору приставлені невисокі в квадратні тамбури. Під усім собором є підвал.

Зовнішній декор храму заскромний для періоду бароко. Тільки підбанні барабани прикрашені соковитою білою ліпниною. Собор має суворий вигляд, наближений до оборонної архітектури.

У 1854 році поряд із собором був побудований теплий храм в ім'я Святої Трійці — на згадку про Троїцький монастир, з яким раніше було об'єднано Георгіївський.

Форма крестов на куполах выражает идею храма как Дома Божия и корабля Спасения и имеет соответствующую символику. В данном случае на всех куполах собора видны Кресты «накупольные» с полумесяцем. По своей внешней форме накупольные кресты отличаются от привычных восьмиконечных.

На крестах каплевидные элементы символизирующие капли Крови Христа, что навеки сообщили кресту Его силу.

Полумесяц — это люлька Вифлеемская, принявшая Богомладенца Христа; полумесяц — это чаша евхаристическая, в которой находится Тело Христово; полумесяц — это корабль церковный, ведомый Кормщиком Христом; полумесяц — это и якорь надежды, крестный дар Христа; полумесяц — это и древний змий, попираемый Крестом и полагаемый как враг Божий под ноги Христа.

Laserpitium halleri.

Гладыш, или Лазерпициум (лат. Laserpitium) — род травянистых растений семейства Зонтичные (Apiaceae).

Морко́вь ди́кая, или Морковь обыкнове́нная (лат. Dáucus caróta) — двулетнее, реже однолетнее травянистое растение, вид рода Морковь (Daucus) семейства Зонтичные.

Георгіївська церква — дерев'яний православний (ПЦУ) храм, розташований у смт Седневі Чернігівського району (Чернігівська область); цінна історико-архітектурна пам'ятка; рідкісний зразок монументальних дерев'яних споруд на Лівобережжі України періоду бароко.

Розташована на піднесенні урочища Коронний Замок, в центрі стародавнього городища Сновськ.

Храм зведений, імовірно, не пізніше 1747 року.