Миха́йловский собо́р, храм во и́мя Архистрати́га Михаи́ла — одна из древнейших построек и памятник архитектуры XI—XVIII веков в ансамбле Выдубицкого монастыря. Собор был сооружён в 1070—1088 годах Всеволодом Ярославичем, сыном Ярослава Мудрого.

Церковь основана в 1071 г. Построенная на утесе вблизи днепровского берега, она, по преданию, в 1181 г. обрушилась, но была в скором времени восстановлена. Сохранились прекрасно стены древней кладки. В середине XVII века обновлена и украшена митрополитом Петром Могилой. Храм каменный, двухэтажный; в первом этаже – церковь чуда архистратига Михаила; во втором – Благовещения пресвятой богородицы.

Лестница на второй этаж древняя, каменная, винтовая, византийско-романского типа; снаружи храм оштукатурен и обелен известью; с северной стороны, по древней штукатурке, надпись весьма слабого рельефа, неразборчивая.

Иконостасы и царские врата как в первом, так и во втором этаже – деревянные, резные, золоченые.

«В 1070-1088 pp. у Видубичах син Ярослава Мудрого - Всеволод збудував Михайлівську церкву - величезну восьмистовпову тринефну будівлю з каплицями-усипальницями по боках. Мальовничого вигляду надавало храму те, що стіни були декоровані різними за розмірами нішками. Води Дніпра підмили берег, і він обвалився, при цьому була зруйнована вся східна частина храму.» /Український мистецтвознавець і архітектор Григорій Никонович Логвин/

The Trinity is the Christian doctrine concerning the nature of God, which defines one God existing in three, coeternal, consubstantial divine persons: God the Father, God the Son (Jesus Christ) and God the Holy Spirit, three distinct persons (hypostases) sharing one essence/substance/nature (homoousion).

The doctrine of the Trinity was first formulated among the early Christians (mid-2nd century and later) and fathers of the Church as they attempted to understand the relationship between Jesus and God in their scriptural documents and prior traditions.

На склепінні головного купола зображення Святої Трійці та ангелів.

«Свята Трі́йця — важливе поняття у більшості християнських вчень. Це поняття об'єднує разом три особи (три лики, три образи, три прояви) Бога, розглядає сутність Бога в трьох особах.

Свята Трійця відіграла ключову роль у Нікейському соборі, коли святителями з усіх куточків царства Римського, тогочасної Ойкумени новонародженого християнського світу, було сформульовано Символ віри, в якому віра у Святу Трійцю утверджувалася як догмат, обов'язковий для сповідування всіма християнами.»

/Вікіпедія/

Доктрина Трійці була вперше сформульована ранніми християнами (середина 2-го століття та пізніше) та отцями Церкви, коли вони намагалися зрозуміти стосунки між Ісусом і Богом у своїх біблійних документах і попередніх традиціях.

In 1763-1768, Stepan Kovnir, a former mason and subordinate of the Lavra, a “master of stone construction” (the best works are the “Kovnir Building”, the bell towers in the Near and Far Caves, the Klovsky Palace and other landmarks of the Ukrainian Baroque), built the Holy Trinity Church in the Ukrainian Baroque style.

Свято-Троїцька церква — чинна церква Китаївської пустині у Києві, пам'ятка архітектури XVIII ст. в стилі українського бароко.

Троїцька церква збудована протягом 1763—1767 років лаврським майстром Степаном Ковніром за проектом архітектора Петра Неєлова. З тих пір Китаївська пустинь стала називатися Свято-Троїцькою. Церква належить до типу п'ятикамерних українських церков.

Впродовж своїх років церква зазнавала перебудов.

“Спочатку у 1854 році дві чисто барокові бані над навою і вівтарем замінили п’ятьма куполами не зовсім визначеної генези. Цікаво, що ці куполи дуже схожі на схематичні церковні бані де Ля Фліза, які бачимо у його ілюстраціях до опису Київського намісництва. Благо, що їх поставили по-українськи, на умовних раменах хреста. Потім, вже наприкінці ХІХ ст., весь західний фасад церкви закрили прямокутною прибудовою із недоречною «закомарою» над входом. На щастя, ковнірівська ліпнина порталів та інший бароковий декор старої частини церкви при цьому не постраждали.”

parafia.org.ua/UCA/church/trojitska-tserkva-kytajivskoji-...

1716 в Китаєві було споруджено (на кошти князя Дмитра Голіцина) дерев'яну церкву в ім'я преподобного Сергія Радонезького (пізніше її замінено мурованою Свято-Троїцькою церквою з бічними вівтарями на честь преподобних Сергія Радонезького та Димитрія Ростовського).

Голіцин Дмитро Михайлович (1665–25(14).04.1737) – російський державний діяч, дипломат, князь, брат Михайла Голіцина. 1708, під час Північної війни 1700–1721, російські війська під головуванням Голіцина охороняли Київ і Правобережну Україну на шляху можливого маневру армії Станіслава Лещинського та генерала Крассау, які йшли на підтримку армії шведського короля Карла XII. Після виконання цієї місії призначений Київським генерал-губернатором (1711–18). У Києві навколо Голіцина згуртувалися студенти Києво-Могилянської академії, які переймалися питаннями політичного та історико-культурного характеру і займалися перекладами зарубіжних політичних та історичних праць.

In the photo before us is an ornament by the artist Vrubel, located on the entrance arches of the nave.

It consists of golden-brown pine cones and green needles, snow-white-blue lilies of the valley and burgundy-lilac five-petaled flowers. The ornament is written in such a way that the cones and needles create a central pillar, and the lilies of the valley and flowers, together with golden curls, are the side pillars.

На світлині перед нами орнамент Врубеля, розташований на вхідних арках нави.

«У Володимирському соборі Врубелю вдалося зробити лише кілька орнаментів. Але під пензлем такого природженого, винахідливого декоратора, як він, усі ці стилізовані мотиви живої природи — павичі, трави, колоски, квіти — утворили навдивовижу прекрасну композицію.

Недарма ще на початку століття відомий український художник і педагог М. І. Мурашко писав: “Роки минають, а ці ескізи мовби виростають у своєму значенні”. А ось свідчення видатного радянського маляра П. М. Коріна: “Врубель залишається так само великим живописцем і в своїх геніальних ескізах малювань у Володимирському соборі, і в панно, і в станкових роботах, і в малюнках, у будь-якій зображеній ним квітці. Кімната з ескізами Врубеля у Київському музеї силою враження нагадала мені Сікстинську капелу”.»

З журналу “Україна”, №12 — 1973

«Він складається – з золотисто-коричневих соснових шишок та зелених голок, білосніжно-блакитних конвалій та бордово-бузкових п’ятипелюсткових квіток. Орнамент написано таким чином, що шишки та голки створюють центральний стовп, а конвалії та квітки, разом з золотистими завитками, – бічні стовпи.

Округлість цих уявних стовпів посилюється скісним розташуванням зображених елементів. Ймовірно, в цьому орнаменті Врубель хотів передати лісову рослинність, а зображення колосся та лілій-очерету, розташовані поруч на стінах, слугували художнику за символічне позначення полів та озер.

Святково-величне зображення елементів первозданної природи (лісової, степової та річкової) було для М.Врубеля наче символічною прелюдією перед входом в світ людей, бо наступний орнамент (східна сторона перших арок) нагадує паркову та садову рослинність.»

/Текст: Світлана Шакула, «Орнаменти Михайла Врубеля у Володимирському соборі»

Олександр Блок про Врубеля:

– «Перед тим мистецтвом, яке створив Врубель та йому подібні, ми можемо лише благоговіти. Тих світів, які бачили вони, ми не бачимо, але тільки в тих світах знаходяться істинні знання, а інших засобів, окрім мистецтва, ми поки що не маємо…»

Saint Barbara's Day is celebrated as Barbaroba on December 17 (which is December 4 in the old style calendar).

Saint Barbara in the Eastern Orthodox Church as the Great Martyr Barbara, was an early Christian Lebanese and Greek saint and martyr. Accounts place her in the 3rd century in Heliopolis Phoenicia, present-day Baalbek, Lebanon, and recent discovered texts in the Saida early church archives suggest her maternal grandmother is a descendant from Miye ou Miye village. There is no reference to her in the authentic early Christian writings nor in the original recension of Saint Jerome's martyrology.

Saint Barbara of Iliopol is revered as a protector from sudden death and a comforter at the last hour. She is depicted in one of the most famous paintings in the world - "The Sistine Madonna" - a painting by the Italian painter Raphael Santi, commissioned by Pope Julius II for the church of the monastery of San Sisto in Piacenza, in which the remains of St. Sixtus and St. Barbara of Heliopol are venerated.

Образ Святої Великомучениці Варвари на західному фасаді собору Архистратига Михаїла над входом до північного бічного приділу святої Варвари.

Варвара, або Барбара — римська християнська діва, свята, великомучениця. За переказами народилася на сході Римської імперії. Таємно прийняла християнство. Засвідчила свою віру перед батьком, який був затятим язичником, і він відступився від доньки і передав владі на розправу. За наказом претора Мартініана піддана тортурам. Через відмову зректися Христа засуджена на смерть. Страчена власним батьком, який відтяв її голову мечем.

Невідома у ранньохристиянській традиції. Згадується в документах починаючи з VII століття. Вшановується як свята-великомучениця католицькою, православною, коптською і вірменською церквами з IX століття. День вшанування — 4 грудня за григоріанським календарем, 17 грудня — за юліанським календарем. У іконописі та живописі зображується в ланцюгах, з баштою, чашею для причастя або мечем. Одна з чотирнадцяти святих помічників. Вважається патроном артилеристів, саперів, військових інженерів, гірників та інших професій, що пов'язані з вибуховими речовинами. За українськими переказами мощі зберігаються у Володимирському соборі Києва. Один із персонажів «Золотої легенди». Житіє Барбари послужило основою для казки про Рапунцель. У східній традиції — Варвара Великомучениця.

У IV столітті мощі святої Варвари перенесли в Константинополь. У ІХ столітті візантійський імператор Лев VI побудував на її честь Церкву святої Варвари, де помістив рештки великомучениці.

Частина мощей потрапила до України. 1108 року родичка візантійського імператора Олексія Комніна на ймення Варвара вийшла заміж за київського князя Святополка Ізяславовича й перевезла з собою до Києва частину мощей своєї покровительниці Варвари. Їх передали до Михайлівського Золотоверхого собору. Під час монгольської навали 1240 року мощі святої Варвари заховали під сходами одного зі стовпів собору. За литовської доби їх віднайшли і зберігали в дерев'яній раці (гробниці). За гетьмана Івана Мазепи дерев'яну раку замінили на срібну. 1922 року більшовики реквізували раку, залишивши мощі у соборі. 1935 року, після зруйнування Михайлівського монастиря, мощі перенесли до Андріївської церкви; після закриття останньої в 1960-х роках — до Володимирського собору, де вони зберігаються у правому притворі й нині, Щовівторка на честь святої Варвари у соборі здійснюється літургія.

Святая Варвара Илиопольская, почитается как защитница от внезапной смерти и утешительница в последний час. Она изображена на одном из наиболее известных живописных произведений в мире - «Сикстинская Мадонна» - картине итальянского живописца Рафаэля Санти, созданной по заказу папы Юлия II для церкви монастыря Сан-Систо в Пьяченце, в которой почитаются останки святого Сикста и святой Варвари Илиопольской.

“Christ was not a wise man who came to teach a doctrine. He is God, Who became incarnate in order to effect a mystical transformation of mankind. He did, of course, bring with Him a doctrine greater than any that was ever preached before or since. But that doctrine does not end with moral ideas and precepts of asceticism. The teaching of Christ is the seed of a new life. Reception of the word of God by faith initiates man’s transformation. It elevates him above this world and above his own nature and transports his acts of thought and of desire to a supernatural level. He becomes a partaker of the divine nature, a Son of God, and Christ is living in him. From that moment forward, the door to eternity stands open in the depths of his soul and he is capable of becoming a contemplative. Then he can watch at the frontier of an abyss of light so bright that it is darkness. Then he will burn with desire to see the fullness of Light and will cry out to God like Moses in the cloud on Sinai: “Show me Thy face!”

- Thomas Merton from The Ascent to Truth found in A Thomas Merton Reader p. 378

These words, this terminology, this doctrine, and these convictions fell from the lips of the young priest as something that were most intimately part of his own life. What was more, I sensed that the people were familiar with it all, and that it was also, in due proportion, part of their life also: it was just as much integrated into their spiritual organism as the air they breathed or the food they ate worked in to their blood and flesh. (SSM, 209)

-Thomas Merton, The Seven Story Mountain

Святая Агата (ум. 5 февраля 251) — христианская мученица, одна из наиболее известных и почитаемых раннехристианских святых. Погибла в Катании на Сицилии в период гонений на христиан императора Деция. Согласно житиям, Агата родилась в богатой сицилийской семье. Как и многие другие святые девы-мученицы, она составила обет чистоты. Состоятельный римский чиновник-язычник, наместник Сицилии и городской префект Квинтиан, хотел иметь ее в жены, однако Агата отвергла его домогательства и он стал ее преследовать, пользуясь антихристианскими законами императора Деция. Сначала Агату отправили в публичный дом, а затем бросили в тюрьму, где отсекли ей груди и после истязаний сожгли на костре.

Иконографические символы святой Агаты — пальмовая ветвь, зажжённый факел. Изображение св. Агаты часто встречается в искусстве ренессанса и барокко.

Художники Средневековья и Возрождения в своём творчестве часто обращались к душераздирающей теме мученичества сицилийской девственницы. Количество художественных работ о мученичестве Агаты измеряется многими десятками.

Джамбаттиста Тьеполо «Мученичество святой Агаты». (около 1755 г.).

Массимо Стэнционе. «Мученичество Агаты».

Giovanni Andrea Coppola «Мученичество Агаты». (1650).

Stefano Bolognini. «Святая Агата».

Франсиско Сурбаран /Francisco de Zurbarán/ “Saint Agatha”

Себастьяно дель Пьомбо. “Мученичество святой Агаты”.

Бернардино Луини

Лоренцо Липпи

Николо де Симоне

Джованни Кариани

К образу святой Агаты обращались такие именитые художники, как Джованни Бальоне, Антонио Ваккаро, Франсиско Сурбаран, Бернардино Луини, Лоренцо Липпи, Николо де Симоне, Джованни Кариани, Гвидо Каньяччи и многие другие.

Паоло Веронезе. «Святой Пётр посещает святую Агату в тюрьме.»

Alessandro Turchi. “Saint Agatha Attended by Saint Peter and an Angel in Prison”.

Гварино. «Святая Агата» написана около 1640 года. Картина принадлежит к числу наиболее знаменитых произведений художника и всей неаполитанской живописи XVII века.

Ікона «Тайна вечеря» над царською брамою іконостасу Михайлівського собору Видубідського монастиря.

«Таємна вечеря, яку також називають Вечерею Господньою, у Новому Завіті — це остання трапеза, яку розділили Ісус та його учні у верхній кімнаті в Єрусалимі, нагода встановлення Євхаристії. Історія Таємної вечері в ніч перед розп'яттям Христа описана в чотирьох книгах Нового Завіту (Матвія 26:17–29; Марка 14:12–25; Луки 22:7–38; та 1 Коринтян 11:23–25). Послання святого апостола Павла та Діяння апостолів свідчать про те, що ранні християни вірили, що це встановлення включало мандат продовжувати святкування як передчуття в цьому житті радощів бенкету, який мав відбутися в Царстві Божому».

In the Kiev tract of Dorogozhichi, a unique monument of Orthodox architecture and spirituality has been preserved since the 12th century - the church in honor of the saints Cyril and Athanasius of Alexandria, which is simply called Kirillovskaya for short. After St. Sophia Cathedral, this is the second oldest temple in the capital, preserved to this day from the times of Kievan Rus.

У київському урочищі Дорогожичі з ХІІ століття збереглася унікальна пам'ятка православної архітектури та духовності – церква на честь святителів Кирила та Афанасія Олександрійських, яку скорочено називають просто Кирилівською. Після Софійського собору це другий за давниною храм у столиці, що зберігся донині з часів Київської Русі.

Кирилівська церква будувалася як сімейний усипальниця роду князів Ольговичів. Першою тут була похована вдова Всеволода Марія – дочка святого князя Мстислава Великого та онука Володимира Мономаха. Саме вона втілила у життя задум рано померлого чоловіка про зведення Кирилівського храму та монастиря. З Іпатіївського літопису відомо, що у 1171 році обитель вже існувала. Сама княгиня прийняла у монастирі схіму. Тут же було пострижено перед смертю і потім поховано її сина, князя Святослава Всеволодовича – одного з головних героїв «Слова про похід Ігорів».

«Поки ми здатні світити й зігрівати одне одного різдвяним світлом, колядою та молитвою, ніяка темрява чи холоднеча нас ніколи не подолає!

Христос народився! Славімо Його!»

Святослав, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці.

«And there were in the same country some shepherds keeping watch over their flock by night in the field. And suddenly an angel of the Lord stood by them, and the glory of the Lord shone around them; and they were filled with great fear. And the angel said unto them, Fear not: for behold, behold, I bring you good tidings of great joy, which shall be to all people: For unto you is born this day in the city of David a Saviour, which is Christ the Lord. And this shall be a sign unto you: Ye shall find the babe wrapped in swaddling clothes, lying in a manger. And suddenly there appeared with the angel a multitude of the heavenly host, glorifying God, and crying out, Glory to God in the highest, and on earth peace, good will toward men.»

Verse 8-14 Blessed Theophylact of Bulgaria (†1107)

«У тій країні були на полі пастухи, що утримували нічну варту біля стада свого. Раптом з'явився їм Ангол Господній, і слава Господня осяяла їх; і злякалися страхом великим. І сказав їм Ангол; не бійтеся; я сповіщаю вам велику радість, яка буде всім людям: бо нині народився вам у місті Давидовому Спаситель, що Христос Господь; і ось вам знак: ви знайдете Немовля в пеленах, що лежить у яслах. І раптом з'явилося з Ангелом численне небесне воїнство, що славить Бога і волає: слава у вишних Богові, і на землі мир, в людей благовоління.»

ст. 8-14 Феофілакт Болгарський, блж. (†1107)

Matthew the Apostle, also known as Saint Matthew and possibly as Levi, was, according to the New Testament, one of the twelve apostles of Jesus. According to Christian traditions, he was also one of the four Evangelists as author of the Gospel of Matthew, and thus is also known as Matthew the Evangelist, a claim rejected by most biblical scholars, though the "traditional authorship still has its defenders."

On the right, a fragment of the fresco "The Cathedral of the Reverend Fathers of Kyiv-Pechersk, resting in the Far Caves", as a cathedral memory of the monks of the Kyiv-Pechersk Lavra, revered by saints and buried in the Far (Feodosius) Caves of the Lavra.

Погляд з другого (від вівтаря) компартименту бічної правої нави в напрямку трансепту та головного іконостасу.

На правому вітрилі над аркою проходу, що веде до трансепту:

- Святий євангеліст Матвій - Левій Матвій, (також Святий Матвій; євангеліст Матвій; Левій Алфєєв) - один з дванадцяти апостолів, найближчих учнів Ісуса Христа, персонаж Нового Завіту. Вважається автором першого канонічного Євангелія – Євангелія від Матвія;

Праворуч, на стіні компартименту (південна стіна бічної нави, яка межує з приділом Іоана Богослова), фрагмент фрески «Собор преподобних отців Києво-Печерських, у Далеких печерах відпочиваючих», як соборна пам'ять ченців Києво-Печерської лаври, шанованих святими та похованих у Далеких (Феодосієвих) печерах лаври. На передньому плані Преподобний Феодосій Печерський.

Ah ce temps lointain où la distanciation sociale n'était pas une doctrine.

Ah that distant time when social distancing was not a doctrine.

I have been busy this weekend with 2 Honor Star Crownings and taking lots of pictures. These two pictures are two that I took. I couldn't decide what light I liked better so I posted them both! :)

Stars Club-Some info on the Honor Star

Girls make their way up the Stairway of the Stars achievement program as they complete units in the four worlds: The World of Truth (basic Christian doctrine), The World Around You (missions), The World About You (activities), and The World Within You (character development). Memorization, projects, and Bible reading are all a part of completing the achievement program as an Honor Star. Four-week units are supplemented with projects and Adventures.

Please no flash/picture comments or multiple invites. I value your opinion so please leave your honest opinion and leave the flash comments out! Thanks

January 2009

this image complies with "Fair use" doctrine

.:: More information in my blog Ashraf Rathmullah. The link is in information and all my links ::..

………………………………………………

From women’s eyes this doctrine I derive:

They sparkle still the right Promethean fire;

They are the books, the arts, the academes,

That show, contain and nourish all the world.

Dagli occhi delle donne derivo la mia dottrina:

essi brillano ancora del vero fuoco di Prometeo,

sono i libri, le arti, le accademie,

che mostrano, contengono e nutrono il mondo.

(William Shakespeare)

………………………………………………

Shirt: MCM - Shirt Carlos

Tattoo: Warrior Male TaTToo [CAROL G]

The cat treated the man with the camera condescendingly and did not ask stupid questions that people usually ask: why? For what? and for whom? who allowed? The cat did not claim that this was the territory of the temple and did not demand that I receive a blessing from the priest.

The modern church was built in 1766-1772 according to the project of the Ukrainian Baroque master Ivan Hryhorovych-Barsky. A prominent Kyiv architect built a two-story church according to the best examples of European baroque. The upper tier was the main one, and the lower one had to perform the functions of a warm church. But after a huge fire in 1811, the internal ceilings of the temple collapsed, and the temple was rebuilt as a single-story building.

Сучасний храм був зведений у 1766-1772 роках за проектом майстра українського бароко Івана Григоровича-Барського. Видатний київський архітектор збудував церкву двоярусною – згідно із кращими зразками бароко європейського. Верхній ярус був головним, а нижній повинен був виконувати функції теплої церкви. Але після величезної пожежі 1811 року внутрішні перекриття храму впали, і храм відновили як одноярусний.

«Покровська церква споруджувалася у стилі українського бароко біля підніжжя гори після того, як геніальне творіння Растреллі – Андріївська церква на тій самій горі своєю вишуканою красою вже милувала очі киян і гостей міста.

І все ж І.Григорович-Барський хоч і перебував під деяким впливом творчості свого російського колеги, але, використовуючи традиції української дерев'яної архітектури, спромігся витворити оригінальний, найкращий серед усього свого доробку твір – справжній шедевр архітектури. Надзвичайно живописні бічні (з півдня і півночі) ґанки слугували входом до верхньої церкви на честь Покрови Божої Матері, а нижня «тепла» церква носила ім'я св. апостола Якова Алфеєвого (окремі джерела подають розміщення цих престолів у зворотному порядку).

Напівкруглі фронтони, витончені лінії стінних прикрас та оригінальні форми вікон, розміщених у два яруси, надавали споруді, з ознаками палацової архітектури, неповторної краси.

Перлину архітектури сильно пошкодила пожежа, яка сталася на Подолі 1811 року – вона втратила дах і вікна та вся вигоріла всередині. Щоправда, ризницю встигли врятувати, перенісши її до сусіднього будинку церковного старости С. Стрельбицького. Тривалий час місцевість навколо храму залишалася незабудованою, а парафіяни тулилися в землянках або мешкали в інших кварталах міста.

Освячення оновленого храму здійснили лише 1817 року. Через ліквідацію перекриття між першим і другим поверхами і, відповідно східців до ґанків, зміну форми бань (вони стали ампірними), атакож пізнішу (1824 року) прибудову до західного фасаду теплої церкви св. великомученика Іоанна Воїна, відбулося спотворення його первісного вигляду.»

“Putin signs new nuclear doctrine as Ukraine hits Russia with US long-range missiles for 1st time”

Revelation 3:10 “Because you have kept the word of My endurance [My command to persevere], I will keep you [safe] from the hour of trial, that hour which is about to come on the whole [inhabited] world, to test those who live on the earth.”

The Presentation of the Blessed Virgin Mary, known in the East as The Entry of the Most Holy Theotokos into the Temple, is a liturgical feast celebrated on November 21 by the Catholic, Eastern Orthodox, and some Anglo-Catholic Churches.

Ікона "Введення Богородиці до храму".

Третя зліва ікона празничного ряду двухярусного іконостасу. Загальний вигляд. Художник Георгій Попов.

Церква в ім'я преподобних Антонія та Феодосія Печерських трапезної палати Києво-Печерської лаври.

В колекціі Заповідника. є низка фотографічних скляних негативів із зображеннями ікон, створених Георгієм Івановичем Поповим на початку ХХ ст. для церкви Прпп. Антонія та Феодосія з Трапезною палатою Києво-Печерської лаври. 1908 р. художник написав 24 ікони на мідних пластинах для іконостаса (встановлені у лютому 1910 року), шість – для заклиросних кіотів храму, а також дві великі ікони для мозаїчних кіотів у палаті. Роботи І. Г. Попова зафіксовано на скляних фотопластинах, вірогідно, у проміжку між завершенням створення й встановленням у іконостас.

Серед них:

іл. 15. Г. І. Попов. Ікона «Введення в храм Пресвятої Богородиці» з іконостаса церкви Прпп. Антонія і Феодосія Печерських Києво-Печерської лаври. Початок ХХ ст. [КПЛ-Н-7788]

“Ікона “Введення у храм Пресвятої Богородиці” – посвячення людини Богові та благословення. Введення Марії у храм, або Представлення, можна назвати богородичним святом-предтечею.

Центральні образи в іконі празника – батьки Анна та Йоаким, первосвященик і пророк Захарія, діви-свічоносиці та сама Богородиця.

Іконографія свята головно ґрунтується на апокрифічному Євангелії від Якова, яке, власне, описує саму подію введення Марії до храму та подає історію про її чудесне народження у сім’ї Йоакима та його дружини Анни, яку вважали безплідною.

Центральна постать в іконі – це сама Богородиця, яку, стверджує апокриф, батьки віддають до храму згідно з обітницею у трирічному віці, «щоби батька і матері не шукала».

/Іконографія християнських свят. Ніна Поліщук/

“Головне мистецтво в храмі – живопис. У Трапезній це, в першу чергу, кілька десятків ікон в іконостасі й кіотах, які створював Г.І. Попов. Написані на металі, вони є найбільш традиційним, канонічним елементом інтер’єрного декору. Їх мазок гладкий, а лики – благообразні.

У стінопису Трапезної манера Георгія Івановича Попова зримо відрізняється від манери усіх його колег – цей майстер має і свій почерк, і власний стиль.

Відомо, що всі ікони для іконостаса та кіотів Трапезної церкви написав саме Г.І. Попов. Він працював у Лаврі з 1894 року і близько 16 років розписував інтер’єри лаврських споруд, серед яких відомі великі картини розпис вівтарної апсиди у Трапезній церкві та розпис великих кіотів у тій же церкві.

Сюжетні композиції Трапезної палати й церкви під час виконання були «поділені» на дві частини: половина сюжетних розписів належить його колезі Їжакевичу, інша половина – пензлю Попова.

Попов взяв на себе виконати весь живопис у вівтарі і чотири ніші у головному квадраті храму, у Трапезній написати «Спасителя, який сидить на хмарах», нижню частину плафона «Піднесення панагії», «Христа в Еммаусі» і «Чудесний лов риби».

Найперші настінні композиції або, як їх називали, картини інтер'єрного ансамблю Трапезної - "Чудо в Еммаусі" і "Чудо на Тиверіадському озері", створювалися Г. І. Поповим у 1903 році.»

/Пітателєва О.В./

Справа от центральной композиции трёхфигурного Деисуса изображена сцена Преображение - одна из двенадцати сцен богородичного и христологического циклов, вписанных в золотую аркаду и расположенных по обе стороны от центральной композиции.

В нижней части сцены фигуры трёх поражённых чудом апостолов - Петр, Иаков и Иоанн, которые пришли на гору Фавор (позже называемую Горой Преображения ), чтобы помолиться.

Петр показан справа коленопреклоненным. В центре традиционно представлен Иоанн Богослов. Апостол Иаков изображен слева, отвернувшимся и как бы упавшим. Одной рукой он держится за камень.

На вершине горы Иисус начинает светиться яркими лучами света. Согласно Ветхому Завету рядом с ним появляются фигуры ветхозаветных пророков Ильи и Моисея.

В иконографических изображениях в руках Моисей обычно держит книгу или, в более поздних вариантах, скрижали Завета. В данном изображении Моисей стоит справа и держит в руке «скрижаль откровения». Он представляет умерших, тогда как Илья Пророк, вознесшийся на огненной колеснице, выступает от имени живых.

In the New Testament, the Transfiguration of Jesus is an event where Jesus is transfigured and becomes radiant in glory upon a mountain. The Synoptic Gospels (Matthew 17:1–8, Mark 9:2–8, Luke 9:28–36) describe it, and the Second Epistle of Peter also refers to it (2 Peter 1:16–18). It has also been hypothesized that the first chapter of the Gospel of John alludes to it (John 1:14).

In these accounts, Jesus and three of his apostles, Peter, James, and John, go to a mountain (later referred to as the Mount of Transfiguration) to pray. On the mountaintop, Jesus begins to shine with bright rays of light. Then the Old Testament figures Moses and Elijah appear next to him and he speaks with them. Both figures had eschatological roles: they summarize the Law and the prophets, respectively. Jesus is then called "Son" by a voice assumed to be God the Father, as in the Baptism of Jesus.

Many Christian traditions, including the Eastern Orthodox, Catholic Church, Lutheran and Anglican churches, commemorate the event in the Feast of the Transfiguration, a major festival. In Greek Orthodoxy, the event is called the metamorphosis.

In Kievan Rus', Saint George was revered since ancient times under the name of Yuri or Yegor. In the 1030s, the great Kievan prince Yaroslav founded monasteries of Saint George in Kyiv and Novgorod (see Yuryev Monastery) and ordered that throughout all of Rus' "the feast" of Saint George be celebrated on November 26.

У київській Русі з давніх часів святий Георгій шанувався під ім'ям Юрія чи Єгорія. У 1030-х роках великий київський князь Ярослав заснував у Києві та Новгороді монастирі святого Георгія (див. Юр'єв монастир) і наказав по всій Русі «творити свято» святого Георгія 26 листопада.

The Cathedral of the Assumption of the Blessed Virgin Mary is the main cathedral of the Assumption Kyiv-Pechersk Lavra.

Matthew the Apostle (Saint Matthew) is named in the New Testament as one of the twelve apostles of Jesus. According to Christian traditions, he was also one of the four Evangelists as author of the Gospel of Matthew, and thus is also known as Matthew the Evangelist.

Собор Успі́ння Пресвятої Богородиці — головний соборний храм Успенської Києво-Печерської Лаври.

Зображення святого Евангелиста Матфея на вітрилі нижче світлового барабана, як одного з 4-х святих апостолів Євангелістів.

В обох кутах (на вітрилах) східної арки зображення двох євангелістів: Іоанна та Матвія, які сповіщають, один – небесне, а другий – земне походження Еммануїла, і в їхніх розкритих книгах початок їхнього благовістя. Іоан пише: «Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. Воно було на початку Бога»; а Матвій: «Родослів Ісуса Христа, Сина Давидова, Сина Авраамового».

Левій Матвій, (Левій, Матей, митар, Євангеліст Матвій, Митник) — один з 12 апостолів Ісуса Христа. Матвія називають також Левієм, щоб відділяти його минуле життя від часу служіння Ісусові. Матвій написав Євангеліє від Матвія арамейською мовою.

The four evangelists are traditionally depicted on the sails of the dome, and their symbolic images are written below them.

The evangelists are depicted with open books, the figure of each of them is twice the size of a person.

Saint Matthew the Evangelist is on the southeast sail.

According to the fathers of the church, each of the four animals, in addition to the evangelists, expresses a style or character that is characteristic of the gospel of each of them. The image of the winged man must be assimilated by Matthew, since he begins his gospel with the human genealogy of the Savior.

Matthew the Apostle, also known as Saint Matthew and possibly as Levi, was, according to the New Testament, one of the twelve apostles of Jesus. According to Christian traditions, he was also one of the four Evangelists as author of the Gospel of Matthew, and thus is also known as Matthew the Evangelist, a claim rejected by most biblical scholars, though the "traditional authorship still has its defenders."

Левій Матвій, (також Святий Матвій; євангеліст Матвій; Левій Алфєєв) - один з дванадцяти апостолів, найближчих учнів Ісуса Христа, персонаж Нового Завіту. Вважається автором першого канонічного Євангелія – Євангелія від Матвія.

На вітрилах купола традиційні чотири євангелісти, а під ними, у вигляді таємничих апокаліптичних тварин, що зустрічаються в Книзі пророка Єзекіїля та Одкровенні Іоанна Богослова, притаманні їм в іконографії, їх символічні зображення - істоти стали символами євангелістів та формою їхнього традиційного зображення з VII століття.

В Одкровенні Іоанна тетраморф представлений в образі окремих чотирьох апокаліптичних істот (лат. quattuor animalia «чотири живуть»; чотири живі істоти у протестантів) — вартових чотирьох кутів Трона Господа та чотирьох меж раю.

На думку отців церкви, кожна з чотирьох тварин, у додатку до євангелістів, виражає собою стиль або характер, що є властивим євангелії кожного з них.

«Святий Лука - покровитель художників і лікарів.

Християнська церква шанує Святого Апостола і Євангеліста Луку 18 жовтня по Григоріанському календарю та

31 жовтня по Юліанському.

Супутник Св. Апостола Павла в його апостольських подорожах, автор третього Євангелія та Діянь святих апостолів, лікар, але й митець. Зокрема - живописець. Такою є антична традиція, що оточує таємницю Святого Апостола Луки, засновника християнської художньої традиціі.

Святий Лука жив у 1-му столітті нашої ери, належав до християнської громади Антіохії і особисто знав святого апостола Павла. Був лікарем і язичником, який згодом прийняв християнство, високоосвіченою та культурною людиною, вільно писав грецькою мовою, що можна побачити по якості стилю його Євангелія.

Святий Лука не був знайомий з Ісусом Христом особисто, але він дознавався про його життя з розповідей апостолів та тих, хто дуже добре його знав: серед них, як припускають, була сама Богородиця. Третє Євангеліє, автором якого є Лука, описує дитинство Ісуса настільки детально, що змушує погодитися з цим припущенням.

Завдяки цьому, а також завдяки здатності Святого Луки до пильного спостереження, що підтверджується його описом Дій Апостолів, саме його вважають митцем, художником, який перший написав портрет Діви Марії та таким чином розпочав традицію іконопису – мистецтва зображення святих.

Святий Лука багато і довго подорожував, помер у глибокій старості і був похований, ймовірно, у Фівах. Звідси його мощі перевезли до Константинополя, у базиліці Свв. Апостолів, пізніше до Падуї в базиліку Санта-Джустіна, де вони знаходяться і сьогодні, за винятком голови ( яка зберегається частково в Празі, частково у Ватикані) та ребра (у Фівах).

Традиція вважати саме Святого Апостола і Євангеліста Луку засновником християнського живопису набула визнання при суперечках стосовно доцільності релігійних зображень у 730-843 роках.

Святого Луку вважають покровителем лікарів та хірургів, а також художників, мініатюристів та ювелірів.

Християнська католицька церква вшановує Святого Луку 18 жовтня.

Образ святого Луки, як першого митця, що зобразив Богородицю, мав великий вплив на християнський та сакральний живопис. Є величезна кількісь робіт, які показують художника Євангеліста за малюванням Діви Марії. У цих творах часто присутній віл, символ Св. Луки, який служить для його ідентифікації.»

/Ucraina CreAttiva | Facebook/

Ліворуч фрагмент фрески «Собор преподобних отців Києво-Печерських, у Далеких печерах відпочиваючих», як соборна пам'ять ченців Києво-Печерської лаври, шанованих святими та похованих у Далеких (Феодосієвих) печерах лаври.

Фрагмент зображення верхнього лівого фронтону лицьового західного фасаду собору. У центрі розпису - постать преподобного Феодосія Печерського, оточена картинами, що розповідають про його святі діяння.

Преподобний Антоній мирно помер 1074 р., а преподобний Феодосій опікувався побудовою храму і через рік, коли було зведено стіни, також спочив сном праведника. Спорудження церкви була закінчено у 1077 р., а третій рік ігуменства Стефана Печерського (1040-1094), наступника преподобного Феодосія на престолі.

The Enlightenment (also known as the Age of Enlightenment; in French: le Siècle des Lumières, lit. 'the Century of Lights'; and in German: Aufklärung, 'Enlightenment') was an intellectual movement which dominated the world of ideas in Europe in the 18th century. The Enlightenment included a range of ideas centered on reason as the primary source of authority and legitimacy, and came to advance ideals such as liberty, progress, tolerance, fraternity, constitutional government, and separation of church and state. In France, the central doctrines of les Lumières were individual liberty and religious tolerance in opposition to an absolute monarchy and the fixed dogmas of the Roman Catholic Church. The Enlightenment was marked by an emphasis on the scientific method and reductionism along with increased questioning of religious orthodoxy. From Wikipedia

We need a new Age of enlightenment

La Ilustración fue un movimiento cultural e intelectual europeo (especialmente en Francia e Inglaterra) que se desarrolló desde fines del siglo XVII hasta el inicio de la Revolución francesa, aunque en algunos países se prolongó durante los primeros años del siglo XIX. Fue denominada así por su declarada finalidad de disipar las tinieblas de la humanidad mediante las luces de la razón. El siglo XVIII es conocido, por este motivo, como el Siglo de las Luces.

Los pensadores de la Ilustración sostenían que la razón humana podía combatir la ignorancia, la superstición y la tiranía para construir un mundo mejor. La Ilustración tuvo una gran influencia en aspectos económicos, políticos y sociales de la época. La expresión estética de este movimiento intelectual se denominará neoclasicismo. Tomado de Wikipedia

Necesitamos iniciar un nuevo Siglo de las Luces

The Dormition of the Mother of God is a Great Feast of the Eastern Orthodox, Oriental Orthodox, and Eastern Catholic Churches (except the East Syriac churches). It celebrates the "falling asleep" (death) of Mary the Theotokos ("Mother of God", literally translated as God-bearer), and her being taken up into heaven (bodily assumption). It is celebrated on 15 August (28 August N.S. in the Julian Calendar) as the Feast of the Dormition of the Mother of God. The Armenian Apostolic Church celebrates the Dormition not on a fixed date, but on the Sunday nearest 15 August. In Western Churches the corresponding feast is known as the Assumption of Mary, with the exception of the Scottish Episcopal Church, which has traditionally celebrated the Falling Asleep of the Blessed Virgin Mary on 15 August.

The plot "Dormition of the Mother of God" is based not on the Gospels, but on the Apocrypha and is dedicated to the death of the Mother of God.

Below on the couch lies the body of the deceased Mother of God, around her the grieving apostles are the earthly world. In the upper part behind the odrom stands the Savior. He is surrounded by a mandorla - a huge halo, symbolizing divine glory; this part of the image is the divine, heavenly world. In his hands he holds the soul of his mother, which is depicted as a swaddled baby. Her soul was separated from her body and was taken into the hands of the Savior. Christ presses to his chest the most pure soul of the Mother of God, his progenitor, and takes her to his heavenly chambers.

Сюжет «Успіння Пресвятої Богородиці» заснований не на Євангеліях, а на апокрифах і присвячений смерті Богоматері.

Внизу на ложі лежить тіло померлої Богоматері, навколо неї скорботні апостоли - це земний світ. У верхній частині за одром стоїть Спаситель. Він оточений сяйвом, наче мандорлою - величезним німбом, що символізує собою божественну славу; ця частина зображення є божественним, небесним світом. У руках він тримає душу своєї матері, яка зображена у вигляді сповитого немовляти. Її душа відокремилася від тіла і була прийнята на руки Спасителя. Христос притискає до грудей пречисту душу Богоматері і забирає її до себе в небесні чертоги.

Сюжет «Успение Пресвятой Богородицы» основан не на Евангелиях, а на апокрифах и посвящен смерти Богоматери.

Внизу на ложе лежит тело умершей Богоматери, вокруг нее скорбящие апостолы — это земной мир. В верхней части за одром стоит Спаситель. Он окружен сиянием, словно мандорлой — огромным нимбом, символизирующим собою божественную славу; эта часть изображения есть божественный, небесный мир. В руках он держит душу своей матери, которая изображена в виде спеленутого младенца. Ее душа отделилась от тела и была принята на руки Спасителя. Христос прижимает к груди пречистую душу Богоматери, своего прародителя, и забирает ее к себе в небесные чертоги.

Канонические тексты не сообщают о времени и обстоятельствах кончины и погребения Богородицы. Согласно Новому Завету, распятый Христос усыновил Богородице ближайшего ученика — апостола Иоанна, который с этого момента «взял Её к себе» (Ин. 19:25—27) на своё попечение. Она пребывала со всеми апостолами в молитве (Деян. 1:14) и в день Пятидесятницы, как и они, получила дар Святого Духа (Деян. 2:1—14).

The bell tower, built with the money of Hetman Daniil Apostol, was erected in 1727-1733 and built on in 1827-1831. Initially, it was designed as a gable, but when the upper tier was completed, it squinted and gave a huge crack, so the lower tier had to be bricked up, and the gate was made nearby.

Дзвіниця, споруджена на гроші гетьмана Данила Апостола, була зведена в 1727—1733 роках і надбудована в 1827—1831 роках. Спочатку вона проектувалася як надбрамна, але при добудові верхнього ярусу покосилася і дала величезну тріщину, тому нижній ярус довелося закласти цеглою, а ворота зробили поруч.

The Pillars

The doctrine that every arrival in the process of spiritual growth is but a new point of departure, and continued progress is the law of spiritual life even in the next world, in the beatific vision.

-Danielou, From Glory to Glory, 69 (Gregory of Nyssa, doctrine of epektasis)

Rather, we have to be motivated by a sacred restlessness, to be bold, to go up the mountain, to hunger to “enjoy the Beauty not the mirrors and reflections, but face to face.”

-Jason M. Baxter, An Introduction to Christian Mysticism-Recovering the Wildness of Spiritual Life

Один из самых выдающихся архитектурных ансамблей Киева, Выдубицкий монастырь, расположенный между двумя холмами над Днепром, представляет важную историко-архитектурную ценность.

Древний монастырь был основан в 11 веке князем Всеволодом – сыном Ярослава Мудрого. Впоследствии стал семейным монастырем князя Владимира Мономаха и его потомков.

«...Длинный ровный хребет возвышения, круто спускаясь с обеих боков, оканчивается ещё большею крутизною над Днепром. Дерева и кустарники, растущие на сем месте, заслонили собою Киев и всё, что простирается отсюда на север. Зато, какой то особенный простор души даёт это место, когда, отдыхая на нём, заглядишься на гряду возвышений, идущих на полдень, по которому течёт много разливный Днепр, далеко уносящий за собою ваши мысли. «

/М.А.Максимович/

In the biblical narrative of the Books of Samuel, David is described as a young shepherd and harpist whose heart is devoted to Yahweh, the one true God. He gains fame and becomes a hero by killing Goliath. He becomes a favorite of Saul, the first king of Israel, but is forced to go into hiding when Saul suspects David of plotting to take his throne. After Saul and his son Jonathan are killed in battle, David is anointed king by the tribe of Judah and eventually all the tribes of Israel. He conquers Jerusalem, makes it the capital of a united Israel, and brings the Ark of the Covenant to the city. He commits adultery with Bathsheba and arranges the death of her husband, Uriah the Hittite. David's son Absalom later tries to overthrow him, but David returns to Jerusalem after Absalom's death to continue his reign. David desires to build a temple to Yahweh, but is denied because of the bloodshed of his reign. He dies at age 70 and chooses Solomon, his son with Bathsheba, as his successor instead of his eldest son Adonijah. David is honored as an ideal king and the forefather of the future Hebrew Messiah in Jewish prophetic literature, and many psalms are attributed to him.

See also: flic.kr/p/2qg8BQj

У біблійній розповіді Книг Самуїла Давид описаний як молодий пастух і арфіст, чиє серце віддане Ягве, єдиному правдивому Богу. Він отримує славу і стає героєм, убивши Голіафа. Він стає фаворитом Саула, першого царя Ізраїлю, але змушений ховатися, коли Саул підозрює Давида в змові зайняти його трон. Після того, як Саул і його син Йонатан були вбиті в битві, плем’я Юди, а згодом і всі племена Ізраїля, помазали Давида на царство. Він завойовує Єрусалим, робить його столицею об’єднаного Ізраїлю та приносить до міста Ковчег Завіту. Він вчиняє перелюб із Вірсавією та організовує смерть її чоловіка, хетта Урії. Пізніше син Давида Авесалом намагається повалити його, але після смерті Авесалома Давид повертається до Єрусалиму, щоб продовжити своє правління. Давид хоче побудувати храм Ягве, але йому відмовляють через кровопролиття під час його правління. Він помирає у віці 70 років і обирає Соломона, свого сина з Вірсавією, своїм наступником замість свого старшого сина Адонії. У єврейській пророчій літературі Давида вшановують як ідеального царя та праотця майбутнього єврейського Месії, йому приписують багато псалмів.

On the eve of his Passion, that is, on Thursday, Jesus had dinner with his disciples. It was probably a Jewish Seder dinner celebrating freedom. During this supper, Jesus washed the disciples' feet, instituted the Eucharist and commanded: "Do this in remembrance of Me", and also said that He would be betrayed and sent Judas "to do what he had to do".

Фреска Таємна вечеря. Художник Вільгельм Котарбінський у партнерстві з Павлом Свєдомським. Володимирський собор.

«Поляк Котарбінський великий мрійник. Він любить мріяти про важливе і нікчемне, серйозно і жартома. Після обіду. Під час короткого відпочинку від невпинної роботи, він не проти поговорити про те, що треба думати, вся справа в електричних струмах, а тому варто було б ходити в скляних галошах;

що все на світі зумовлено від початку століть, а тому всякі турботи - нісенітниця;

що є нескінченно велике, тобто і нескінченно мале, а тому чому б не бути в мізинець його лівої руки планетній системі, подібній до сонячної, а в системі планет – землі, на землі – Києву, у Києві – Володимирському храму, а в храмі чому би не сидіти, ось цієї хвилини, Котарбінському, Сведомському і Васнєцову?»

Котарбінський працював над розписами Володимирського собору в 1887-1895 рр. Працював разом із Павлом Сведомським, разом вони створили 18 величезних картин та 84 окремі постаті, зокрема у південному кораблі храму «Таємна вечеря» та «Вхід до Єрусалиму».

/Володимир Дедлов/

У переддень своїх Страстей, тобто в четвер, Ісус вечеряв зі своїми учнями. Ймовірно, це була єврейська вечеря «седер», на якій святкували отриману свободу. Під час цієї вечері Ісус омив учням ноги, встановив Євхаристію і заповів: «Робіть це на Мій спомин», а також сказав, що Його зрадять, і послав Юду «робити те, що мав».

Excerpt from www.amo.gov.hk/en/historic-buildings/monuments/hong-kong-...:

Tung Lin Kok Yuen is situated at No. 15, Shan Kwong Road, Happy Valley, Hong Kong, being a Buddhist monastery founded in 1935 by Lady Clara Ho Tung and her husband Sir Robert Ho Tung. The name of the monastery was derived from the couple’s name Sir Robert Ho Tung and Lady Clara (Dharma name Lin Kok).

Lady Clara was a Buddhist and lay patron who had a passionate desire to spread the wisdom and practice of Buddhism as well as to promote the education of women. She founded the Po Kok Free School and the Po Kok Buddhist Institute in Hong Kong in the early 1930s to provide education for women and training for nuns. After Tung Lin Kok Yuen was first built, it housed both the School and the Buddhist Institute. As it is located in the residential area of Happy Valley, Tung Lin Kok Yuen marked the emergence of an urban monastery model in Hong Kong, as contrasted to the traditional monastery setting in the mountains.

With its arrowhead-shaped building plan, Tung Lin Kok Yuen’s appearance resembles a “giant ship” symbolising one of Mahayana Buddhism’s concepts of ferrying all beings to the “other shore”, or in other words enlightenment itself. The architect responsible for the building design was Fung Tsun, and Venerable Shi Ai Ting provided extensive advice for details which embody the Buddhist doctrine. While Tung Lin Kok Yuen adopted Western structural forms, it retained traditional Chinese designs in both its interior and exterior decorations such as flying eaves, brackets and glazed tile roofs. Following the traditional Chinese layout for a Buddhist monastery, it had a Skanda Hall, the Grand Buddha Hall and a Tripitaka Library in designated sequence. On each side of the Grand Buddha Hall were the Dharma Bell and the Dharma Drum. Behind the Grand Buddha Hall there was a courtyard which was redeveloped in 1954 into a three-storied Lin Kok Memorial Building. This was also designed by Fung Tsun to be integrated with the original building in the same style of architecture. The first floor of the Lin Kok Memorial Building now houses the Bhaisajyaguru Buddha Hall.

Tung Lin Kok Yuen was declared a monument in 2017.

Optimism - the doctrine or belief that everything is beautiful, including what is ugly.

[Ambrose Bierce]

The Cathedral of the Assumption of the Blessed Virgin Mary is the main cathedral of the Assumption Kyiv-Pechersk Lavra.

John the Evangelist is the name traditionally given to the author of the Gospel of John. Christians have traditionally identified him with John the Apostle, John of Patmos, and John the Presbyter, although this has been disputed by most modern scholars.

John is traditionally depicted in one of two distinct ways: either as an aged man with a white or gray beard, or alternatively as a beardless youth.

Собор Успі́ння Пресвятої Богородиці — головний соборний храм Успенської Києво-Печерської Лаври.

Зображення святого Евангелиста Іоанна на вітрилі нижче світлового барабана, як одного з 4-х святих апостолів Євангелістів.

В обох кутах (на вітрилах) східної арки зображення двох євангелістів: Іоанна та Матвія, які сповіщають, один – небесне, а другий – земне походження Еммануїла, і в їхніх розкритих книгах початок їхнього благовістя. Іоан пише: «Спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. Воно було на початку Бога»; а Матвій: «Родослів Ісуса Христа, Сина Давидова, Сина Авраамового».

В мистецтві та іконографії Іоанна традиційно зображують двома різними способами: або як літнього чоловіка з білою чи сивою бородою, або як безбородого юнака.

Євангеліст Іоанн - літній чоловік з білою бородою, розкритою книгою і пером у руці, якого ми бачимо на вітрилі Успенського собору Києво-Печерської лаври, подібний до його образів у Софійському соборі, церкві преподобного Агапіта Печерського у Києво-Печерській Лаврі.

На відміну від них, Євангеліст Іоанн, якого зобразив Віктор Васнєцов, на північно-східному вітрилі Володимирського собору, має грізний вигляд, голова піднята і повернена вліво, а сиве розпатлане волосся майорить за вітром. Він ніби сидить на величезному орлі, що піднімає його до небес.

Орел - Дар Святого Духа, що здіймається над Церквою, а також Вознесіння Господнє. Образ Орла пов’язують з Іоанном за піднесений політ його віри.

View On Black

... isn't the same as always.

dedicated to my friend's daughter "JINA"

The Pillars

Lightbox, cuz my stuff needs to be seen big!

www.flickr.com/photos/sublimebeautysl/25147565429/in/date...

Hardly any other motif represents the classical doctrine of the four elements better than an active volcano, in this case Villarrica in southern Chile (2,847 metres above sea level). It never completely rests and is the most active and dangerous volcano in Chile. It has erupted fifty times in the last five hundred years, most recently in 2019. At the time the photo was taken, climbing to the crater rim was prohibited.

Villarrica lies on the border between the Araucanía and Los Ríos regions. North of the volcano are the town of Pucón and Lake Villarrica.

Chile 23.02.2024

www.youtube.com/watch?v=dZ8x33eUkuY

Erde, Feuer, Wasser, Luft

Kaum ein Motiv repräsentiert die klassische Lehre von den vier Elementen besser als ein aktiver Vulkan, hier der Villarrica im Süden Chiles (2.847 m NN). Er kommt nie ganz zur Ruhe und ist der aktivste und gefährlichste Vulkan Chiles. Er brach in den letzten fünfhundert Jahren fünfzigmal aus, zuletzt 2019. Zum Zeitpunkt der Aufnahme war der Aufstieg zum Kraterrand verboten.

Der Villarrica liegt der Grenze der Regionen Araucanía und Los Ríos. Nördlich des Vulkans befinden sich die Stadt Pucón und der See Lago Villarrica.

Chile 23.02.2024

www.youtube.com/watch?v=dZ8x33eUkuY

www.dw.com/de/der-vulkan-villarrica-in-chile-lava-lahare-...