Sunrise Project
View allAll Photos Tagged Doctrine
The churches, places intended to meet the needs of Christian worship, are a characteristic and inextricable element of the Greek landscape. Their decoration – whether painting, mosaic or other - always reflects the Orthodox doctrine, following specific style trends and established iconographic programmes.
- Between a rock and a hard place- Mraconia Monastery seen When The Sun is Shinning on its Beauty, Monastery of Peace, RO. -
Amsterdam - Van Diemenkade
Copyright - All images are copyright © protected. All Rights Reserved. Copying, altering, displaying or redistribution of any of these images without written permission from the artist is strictly prohibited.
every right you claim for yourself :-)
― Robert G. Ingersoll
sarah p duke gardens, duke university, durham, north carolina
The "ghost in the machine" is a term originally used to describe and critique the notion of the mind existing alongside and separate to the body. In more recent times, the term has several uses, including the concept that the intellectual part of the human mind is influenced by emotions; and within fiction, for an emergent consciousness residing in a computer.
The term originates with British philosopher Gilbert Ryle's description of René Descartes' mind-body dualism. Ryle introduced the phrase in The Concept of Mind (1949) to highlight the view of Descartes and others that mental and physical activity occur simultaneously but separately.
In his essay "Descartes' Myth", Ryle's philosophical arguments lay out his notion of the mistaken foundations of mind-body dualism. He suggests that, to speak of mind and body as substances, as a dualist does, is to commit a category mistake:
"Such in outline is the official theory. I shall often speak of it, with deliberate abusiveness, as "the dogma of the Ghost in the Machine". I hope to prove that it is entirely false, and false not in detail but in principle. It is not merely an assemblage of particular mistakes. It is one big mistake and a mistake of a special kind. It is, namely, a category mistake."
Ryle then attempts to show that the "official doctrine" of mind/body dualism is false by asserting that it confuses two logical-types, or categories, as being compatible: "it represents the facts of mental life as if they belonged to one logical type/category, when they actually belong to another. The dogma is therefore a philosopher's myth."
Arthur Koestler brought Ryle's concept to wider attention in his 1967 book The Ghost in the Machine. The book's main focus is the movement of mankind towards self-destruction, particularly in the nuclear arms arena. It is particularly critical of the behaviourist theory of B. F. Skinner.
en.m.wikipedia.org/wiki/Ghost_in_the_machine
French readers:
«Георгіївський собор являє собою класичний тип хрещатого п’ятикамерного, п’ятибанного храму з вертикально видовженими пропорціями. Фасади прикрашені вишуканим бароковим декором: витонченими хрестами, оригінальними капітелями з загорнутими до середини волютами, ліпними картушами, розетками, голівками янголів. Бані увінчані покрівлею грушоподібної форми. Всередині храму приміщення об’єднують великі арки, а високі вікна роблять внутрішній об’єм просторим і світлим. Стіни собору доповнював дерев’яний різний іконостас, встановлений коштом дружини гетьмана Данила Апостола у 20-ті роки XVIII сторіччя. Іконостас знищено у 1936-му, коли храм використовували під військовий склад.
До 1840-х років на південній стіні Георгіївського собору висів портрет його фундатора – полковника М. Миклашевського. Нині він зберігається у Музеї українського мистецтва. Первісно храм був розписаний настінними розписами, переписаними олійним живописом у ХІХ-ХХ сторіччях, але до сьогодні він не зберігся.»
Наталія Чаленко. Купола, випуск 4, 2007 рік.
Києво-Печерська лавра — православний монастирський комплекс що переданий в оренду Українській православній церкві (РПЦвУ) в Києві. Один із найбільших християнських центрів-святинь України. Визначна пам'ятка історії та архітектури.
Києво-Печерська лавра належить державі, а релігійні організації користуються нею на правах оренди.
Заснована 1051 року як печерний монастир за межами Києва. Свою назву отримала від печер, де оселилися перші його мешканці.
Ансамбль Києво-Печерської лаври є визначною пам'яткою історії та архітектури Середньовіччя та Ранньомодерного часу (Київської Русі та доби Гетьманщини), однією з найбільших святинь православ’я України та Східної Європи. Розташований на плато високого правого берега ріки Дніпро, ансамбль Лаври формувався протягом багатьох століть в органічному поєднанні з ландшафтом та відіграє роль загальноміської містобудівної домінанти.
У середньовіччі був оплотом православ'я Русі. 1592 року став ставропігією Вселенського патріархату Константинополя. 1688 року став лаврою. У ранньому новому часі перетворився на центр паломництва православних.
1994 року разом із Софійським собором внесений до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Архітектурний ансамбль набув свого сучасного вигляду в період розквіту українського бароко XVII-XVIIІ ст. Основними об’єктами ансамблю Києво-Печерської Лаври є Успенський собор, Троїцька надбрамна церква, Велика дзвіниця, церква Всіх Святих, Трапезна церква, монастирські оборонні мури з баштами, комплекси Антонієвих (Ближніх) та Феодосієвих (Дальніх) печер з наземними церквами – Хрестовоздвиженською та Різдва Богородиці, а також церква Спаса на Берестові.
Enclosed are our new releases for the July round at We <3 Role-play. 04 - 28 July
maps.secondlife.com/secondlife/Riverhunt/137/126/1503
Zibska Osip includes mask and shoulder with 18 colours for mask and shoulder main/accent via HUD
Cosmetic packs both include 15 colours and are compatible only with Lelutka heads with the EVO X uv option and include tattoo & universal tattoo BOM layers.
Zibska Osip Makeup 13
Zibska Osip Lips 13
ZIBSKA STORE:
maps.secondlife.com/secondlife/Deep%20Chill/69/75/70
Zibska Jules Collar Coal (BRACELET)
_____________________________________
NEFEKALUM
Nefekalum - Sidhe #20 Color tattoos
Nefekalum Tattoos - GROUP GIFT Hexa Eyes
Nefekalum Projector 02
NEFEKALUM STORE:
maps.secondlife.com/secondlife/Nefekalum/174/138/23
*PKC* LeL EVO X Spiked Earrings - Male Elf
[CX] Essential Dirty Claws - Gianni (Transparency)
[CX] Tainted Doctrine (L)
[CX] Tainted Doctrine (R)
[Dope+Mercy] M2 Pearl Ring_gianni_L (Black)
[Dope+Mercy]M Pearl Ring_Gianni_R (Black)
SERENDIPITY POSES
Serendipity: austin Nº 2
STORE: maps.secondlife.com/secondlife/Serena%20Pisces/172/125/23
Park next to the church, Fatima Catholic Church, Taichung Diocese. The development of religion is very free in today's Taiwan.
Religious architecture photography, Is to share the architectural style of Taiwan, Appreciate the beauty of architecture, I have no intention of spreading religious doctrines. Religious that is beneficial to mankind and society, Are worthy of faith and compliance.
Thanks all friends, Happy weekend ～
公園旁的教堂，法蒂瑪聖母天主教堂，台中教區。 宗教的發展，在今天的台灣很自由。
宗教建築攝影，是分享台灣的建築風格，欣賞建築美，我無意傳播宗教教義。有益於人類和社會的宗教，都是值得信仰和遵行的。
感謝所有朋友，周末愉快 ～
“Любити Україну – це постійно захищати її, нікому не дозволяти глумитися над народними цінностями.” /Леонід Кравчук - перший президентУкраіни/
2007. Cathedral of St. George the Victorious. Kyiv. Ukraine.
NO PRIVATE GROUPS
--------------------------------
Si en algún momento te ves identificado apareciendo en alguna de mis fotos y no quieres por los motivos que sean que tu imagen este publicada en la red , por favor comunícamelo por email y quitare inmediatamente la foto de mi galería Mi unica finalidad es plasmar o a veces transformar la realidad que nos rodea con el máximo respeto posible Correo electrónico:albertobort56@gmail.com JENDRIX EN LA WEB flickriver-lb-1710691658.us-east-1.elb.amazonaws.com/phot... Jendrix56 in Instagram JENDRIX IN FACEBOOK in Spotify...Jendrix Garcia JENDRIX EN LA WEB www.flickriver.com/photos/24523071@N02/tags/jendrix56/ Jendrix56 in Instagram
Кирилловская церковь заложена в 1146г. в честь святителей Кирила и Афанасия Александрийских, в день смерти киевского князя Всеволода (Кирилла) Ольговича (Чурило) его вдовой княгиней Марией Мстиславовной.
Кирилловская церковь - усыпальница черниговской династии Ольговичей.
Earth provides enough to satisfy every man's needs, but not every man's greed.
Mahatma Gandhi
The world says: "You have needs -- satisfy them. You have as much right as the rich and the mighty. Don't hesitate to satisfy your needs; indeed, expand your needs and demand more." This is the worldly doctrine of today. And they believe that this is freedom. The result for the rich is isolation and suicide, for the poor, envy and murder.
Fyodor Dostoyevsky, The Brothers Karamazov
He who is not contented with what he has, would not be contented with what he would like to have.
Socrates
When morality comes up against profit, it is seldom that profit loses.
Shirley Chisholm
Thank you for your kind visit. Have a wonderful and beautiful day! ❤️❤️❤️
Ікона «Таємна вечеря» на ківорії над ракою з мощами святого Макарія, митрополита Київського. Північна нава Володимирського собору. Київ.
*Ківорій – намет над ракою з мощами святого.
*Рака («скринька», «ковчег») - скриня з мощами святого і являє собою витвір мистецтва — виготовляється з благородних металів і прикрашається дорогоцінним камінням.
Священномученик Макарій жив і здійснював свою архіпастирську діяльність у Великому князівстві Литовському, Руському і Жемайтському — спільній державі литовців і русинів.
На момент поставлення священно-мученика Макарія митрополитом Київським у 1495 р. Московська і Київська Церкви-митрополії існували й розвивалися вже цілком окремо одна від одної. У 1448—1458 рр. відбувся остаточний поділ Київської митрополії, яка від часу «хрещення Русі» входила до складу Константинопольського патріархату, між великими Литовсько-Руським і Московським князівствами, внаслідок чого відокремилася незалежна від Константинополя (неканонічна до 1589 р.) Московська митрополія. Київська ж митрополія (Литовсько-Руська) так і залишалася в складі Константинопольського патріархату (своєї Церкви-матері) до 1685 р., коли її з порушенням церковних канонів було приєднано до Московського патріархату.
Domes of the Assumption Cathedral (left) and Refectory chamber with the temple of Anthony and Theodosius. Holy Dormition Kyiv-Pechersk Lavra. Kyiv. Ukraine.
Заснований 1051 року як печерний монастир за межами Києва. У середньовіччі був оплотом грецького православ'я на Русі, центром опозиції світській владі (руським та литовським князям) та вестернізації. 1592 року отримав ставропігію Константинопольського патріарха. 1688 року став лаврою. У ранньому новому часі перетворився на центр паломництва православних з усієї Російської імперії.
1994 року разом із Софійським собором внесений до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Слева на белом барабане золотой купол храма Святого Михаила. Справа - зеленые купола храма храма Святого Георгия.
Дэниел Крейг, сыгравший в шести фильмах роль Джеймса Бонда - кавалер Наиболее выдающегося Ордена Святого Михаила и Святого Георгия.
«Видубицький Свято-Михайлівський монастир у Києві – чоловічий монастир, заснований у 1070-х рр. князем Всеволодом Ярославичем на південній околиці Києва – у Видубичах.
Спочатку тут була збудована літня резиденція князя і дерев'яна церква, згодом замість дерев'яної постала камяна церква святого архістратига Михаїла. На поч. 12 ст. монастир стає одним із центрів літописання, пов'язаних з ім'ям великого князя Володимира Мономаха та ігумена монастиря Сильвестра – автора 2-ї редакції давньорус. літопису "Повість временних літ".
Тут писався і Київський літопис.
До володінь монастиря входили звіринецькі, либідські, наводницькі, осокорківські та інші землі з перевозами на Дніпрі та його притоку Либеді. У 13 ст. Видубицький монастир зазнав татарських нападів, але не припиняв своєї діяльності. На початку 17 ст. монастирем заволоділи унійці. 1637 його повернуто православній митрополії. Київський митрополит П.Могила реставрував своїм коштом Михайлівську церкву, а монастир приписав до Софійського собору. Відродження Видубицького монастиря припадає на 2-гу пол. 17 ст.
Після відчуження царською владою монастирських і церк. маєтностей в Україні 1786 він став монастирем 3-го класу, у 19 ст. – 2-го, на поч. 20 ст. – чол. монастирем 1-го класу з цільовим призначенням – бути лікарняним. Тут були шК., притулок для сиріт, будинок для бідних священнослужителів.
Сучасний архіт. ансамбль Видубицького монастиря сформувався на зламі 17–18 ст., коли були зведені Георгіївський собор (1696–1702), трапезна з церквою Спаса Преображення (1691–1701). Пізніше побудовані дзвіниця (1727–33), двоповерховий будинок ігумена (1770, 1896) та братський корпус (1846).
Георгіївський собор є центром композиції ансамблю і одним із кращих зразків арх-ри укр. бароко, побудований на кошти відомого укр. діяча – стародубського полк. Михайла Миклашевського (див. Миклашевські).
На тер. монастиря існував некрополь, де, зокрема, поховані педагог К.Ушинський, д-р медицини Є.Афанасьєв, проф. анатомії В.Бец, мистецтвознавець і колекціонер Б.Ханенко та багато ін. видатних осіб. 1921 монастир ліквідовано. У 1930-х рр. іконостаси спалено, цвинтар зруйновано. Від 1945 Видубицький монастир знаходиться на тер. Ботанічного саду АН УРСР (від 1994 – НАН України). 1967–82 проведено реставрацію споруд (архіт. Р.Бикова). Нині монастир належить Українській православній церкві Київського патріархату.»
БОНДАРЕНКО Раїса ІванівнаІ.
дата публікації: 2003 р.
Література:
Історія українського мистецтва, т. 3. К., 1968
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: Иллюстрированный справочник-каталог, т. 1. К., 1986.
“Beware the God who seeks praise. Beware the guru who presumes to teach that which is unfixed and boundless. Beware the healer who sets a price on aid. Beware the lover who would make you a lesser version of yourself. Beware the doctrines that discourage independent thought.
Beware any person of faith who doesn’t understand doubt. Filter all things through yourself. Accept only that which sits right with your soul.”
― L.M. Browning, Seasons of Contemplation: A Book of Midnight Meditations
Святой Иоаким — в христианстве муж святой Анны, отец Богородицы. Православная церковь причисляет Иоакима к числу богоотцов.
«Як насправді звали батьків Діви Богородиці – невідомо, але факт, що вони існували. Єврейське «Анна» означає «благодать»; цілком годяще ім’я для матері Богородиці й бабусі Спасителя. Без благодаті не буде народження Христа в душах. Тлумачення імені «Йоаким» означає «приготування для Господа». Теж виразний символ.
Хоч би як насправді звали батьків Діви, обраниці Бога, і хоч би де вони реально жили, – найважливіше те, що Церква від початків наголошує на важливості сім’ї та повної родини.»
Джерело: CREDO: credo.pro/2013/07/87058
Богоматір Оранта (мозаїчний образ в соборі Київської Софії). Софійський собор – пам’ятка української архітектури і монументального живопису часів України-Русі (11-е століття). Одна з найголовніших християнських святинь Східної Європи, історичний центр Київської митрополії.
Мозаїчна вівтарна ікона Софійського собору «Богородиця Оранта», яку кияни назвали «Непорушною стіною», уособила духовну, молитовну, захисну функції культу Божої Матері. Царицю небесну вшановували як свою покровительку.
Широко розплющені очі Богоматері, її спокійний відчужений погляд, великі риси обличчя – це ознаки аскетичного стилю. Її руки піднесені вгору – туди, де у куполі зображений Вседержитель Христос.
Літописні джерела й фольклорні твори свідчать, що в народній релігійній свідомості Божа Матір сприймалася як заступниця за новонавернений народ. Кияни вважали її покровителькою міста, яка захищала Київ від ворожої сили, з’являючись на міських мурах, визволяючи киян із половецького полону. У народі «Богородицю Оранту», центральний образ Софійського собору, дотепер називають «Непорушною стіною».
«Тема Богородиці набула надзвичайно широкого розвитку в київській художній культурі; адже середньовічне суспільство вважало Київ богообраним і богохранимим градом, а Лавру — уділом Богородиці, тобто свята земля, яка знаходиться під Її особливим заступництвом.
Сюжети «Богоматір Оранта Нерушима Стіна», «Софія Премудрість Божа», «Успіння Пресвятої Богородиці», «Богородиця Печерська з предстоячими прпп. Антонієм і Феодосієм», «Благовіщення», «Богородиця Всіх Скорботних Радість», «Собор Пресвятої Богородиці» отримали особливу київську редакцію.»
/Рижова Ольга Олегівна, дисертація на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства/
Впервые Видубицкий монастырь упоминается в летописи под 1070 г.: «В се же лето заложена бысть церкы святаго Михаила в монастыре Всеволожи» (ПСРЛ. Т. 1. Стб. 174), «на Выдобычи» (Там же. Т. 2. Стб. 164).
Lilacs in the National Botanical Garden, with the Vydubychi Monastery, Darnitskiy Rail Bridge and left-bank Kyiv visible in the background
«Свято-Троицкая церковь Кирилловского монастыря в Киеве — объект пристального научно-открывательского и реставраторского внимания Прахова в 1881–1884 гг. — принадлежит к тем немногим памятникам зодчества Древней Руси XII в., которые сохранили первоначальную конструктивную структуру, и чуть ли не единственный памятник на территории тогдашней Российской империи, в котором сохранились фрески того же XII в.
Год строительства церкви в хрониках не сохранился, однако в Ипатьевской летописи храм впервые поминается под 1171 г., затем — под 1179м. Церковь, и сейчас находящаяся на отшибе от центра Киева (в Дорогожичах, откуда шли дороги на Чернигов), была усыпальницей князей черниговской династии Ольговичей. В 1194 г. в ней нашел упокоение герой «Слова о полку Игореве» киевский князь Святослав Всеволодович, отец которого — князь Всеволод Кирилл II Ольгович (былинный Чурило) — и упомянут в Лаврентьевской летописи как основатель храма в честь св. Кирилла, епископа Александрийского. Церковь построена классически: из плинфы на известково-кирпичном растворе.
Это трехнефный, трехабсидный шестистолпный крестовокупольный храм, первоначально — с одним куполом и системой коробовых сводов. В западной части здания расположены хоры, на которые в северной стене ведут узкие ступени. В нартексе сохранились древние аркасолии (ниши), где еще в XVII в. стояли саркофаги князей Ольговичей. Храм достойно освещен 42 окнами, расположенными в «шеях» куполов и на фасадах.»
/Андрей Пучков, «Кирилловские черновики А.В. Прахова/
In the photo, the right (one of three) pediment of the western facade. All pediments are decorated with numerous iconographic images surrounded by colorful stucco decoration. On the left pediment is the image of the Mother of God, on the central image of Christ, on the right is John the Baptist. Together with the images of the apostles and numerous and varied details of stucco decoration in the form of plant shoots, akanfa leaves, and capitals, they represent the multi-figured Deisus.
Все три фронтона западного фасада украшены многочисленными иконографическими образами в окружении красочного лепного декора.
На левом фронтоне образ Богоматери, на центральном изображение Христа, на правом Иоанна Крестителя.
Вместе с изображениями апостолов и многочисленными и разнообразными деталями лепного декора в виде растительных побегов, листьев аканфа, капителями они представляют многофигурный Деисус.
В третьей главе Евангелие от Матфея можно прочесть:
«В те дни приходит Иоанн Креститель и проповедует в пустыне Иудейской и говорит: покайтесь, ибо приблизилось Царство Небесное». (Мф.3:1-2)
Будучи подвижником, Иоанн Креститель, которого мы называем Предтечей (предшественником Иисуса Христа), жил в пустыне, ведя аскетический образ жизни. Именно из этой пустыни он и начал обращение к еврейскому народу. Первые его слова идентичны тому, что сказал Иисус, когда вышел на общественное служение: «Покайтесь, ибо приблизилось Царство Небесное».
Говоря «покайтесь», Иоанн Креститель использует древнееврейский глагол, который значит «разворот на 180 градусов», «обращение в другую сторону». Тем самым он говорит, что необходимо полностью изменить свой образ жизни, и только в том случае, если вы пойдете в сторону добродетели, сможете войти в Царство Небесное.
В третьем стихе евангелист Матфей дает оценку того, кем же был Иоанн Предтеча: «Ибо он тот, о котором сказал пророк Исаия: глас вопиющего в пустыне: приготовьте путь Господу, прямыми сделайте стези Ему».
Деисус, или Деисис — икона или группа икон, имеющая в центре изображение Христа (чаще всего в иконографии Пантократора), а справа и слева от Него соответственно — Богоматери и Иоанна Крестителя, представленных в традиционном жесте молитвенного заступничества (трёхфигурный деисус). Может включать в себя аналогичные изображения апостолов, святых отцов, мучеников и прочих (многофигурный деисус). Основной догматический смысл деисусной композиции — посредническая молитва, заступничество за род людской перед лицом грозного Небесного Царя и Судии.
Фронтон (фр. fronton, італ. frontóne, від італ. frónte — чоло, передня частина) — завершення фасаду портика чи будівлі над вінчальним карнизом у вигляді вертикальної площини (здебільшого трикутної форми), по боках обмеженої схилами даху.
Барельєф (фр. bas-relief, — низький рельєф) — виконана на площині скульптурна композиція з опуклим зображенням, що виступає з площини тла менш ніж на половину свого об’єму.
Цим барельєф відрізняється від високого рельєфу — горельєфу і від заглибленого рельєфу — контррельєфу.
On the left, on a white drum, is the golden dome of St. Michael's Church. On the right - the green domes of the church of St. George.
Daniel Craig, who played the role of James Bond in six films, is a holder of the Most Illustrious Order of St. Michael and St. George.
Слева на белом барабане золотой купол храма Святого Михаила. Справа - зеленые купола храма храма Святого Георгия.
Дэниел Крейг, сыгравший в шести фильмах роль Джеймса Бонда - кавалер Наиболее выдающегося Ордена Святого Михаила и Святого Георгия.
Святий архієпископ Олександрійський Афанасій, відомий під ім'ям «Великого» та «Отця Православ'я», є першим у хронологічній лавці серед святих отців «золотого» IV століття святоотцівської писемності. Він займає особливе місце серед найбільших богословів періоду тринітарних суперечок, його називають великим борцем за єдиносущність Слова.
«Прошло лето 1884 года. Подходила к концу осень. Итальянские мастера должны были ставить в Кирилловской церкви мраморный иконостас. М. А. Врубелю пора было приниматься за исполнение заказанных ему четырех образов, ради которых он и приехал в Киев. Опасаясь, что рассеянный образ жизни в Киеве помешает Врубелю сосредоточить все свое внимание на исполнении образов, мой отец дал ему дружеский совет -— поехать на зиму в Италию и там писать образа: «Поезжайте сначала в Равенну, познакомьтесь там с древними мозаиками церквей: San Vitale, San Appolinare in dasse, San Appolinare nuovo, а потом поселитесь в Венеции. Климат в ней мягкий, иностранцев приезжает мало... Тут же, под боком, собор святого Марка с его чудесными мозаиками разных эпох, а в часе езды на гондоле, на острове Торчелло, в церкви Santa Maria Assunta — прекрасно сохранившиеся мозаики XII века. Кроме этого, во Дворце дожей, в церквях и в музеях — чудесные венецианские колористы: Джиованни Беллини, Паоло Веронезо, Тициан, Тинторетто и много других».
Предложение это пришлось по сердцу Врубелю...
На обратной стороне этой замечательной сепии (памятник знаменитого венецианского кондотьера Коллеони) сохранился такой интересный отрывок письма: «. . . но если так пойдет, как пошло, то кончу в 2 недели, 6 недель на остальные три и к 15 апрелю конец. И в Киев до начала О. ..» — то есть осени.
По две недели на образа — Христа, Афанасия и Кирилла Александрийских — срок предельно краткий для любого другого художника, но не для М. А. Врубеля.»
/из воспоминаний Николая Адриановича Прахова/
“Насколько важными для Врубеля оказывались не христианские идеи, а человеческие страсти, становится очевидным для каждого, кто видел его иконы для Кирилловской церкви. В ноябре 1884 года он уехал в Венецию и пробыл там до мая 1885 года. Он изучал в подлинниках мозаики XII века и мозаики, выполненные по картонам Тициана в соборе св. Марка, мозаики в церкви св. Марка в Торчелло вблизи Венеции и живопись венецианских мастеров — Чимы да Конельяно, Беллини, Тициана, Тинторетто, Веронезе. Четыре иконы, заказанные Врубелю Праховым, выполнены были там же в Венеции на больших цинковых досках. Красота цвета в этих работах свидетельствует об успехах в мастерстве живописи, об усвоении опыта великих венецианских колористов. Но лишь одна из них, а именно богоматерь, отмечена не только блестящим исполнением, но и глубиной чувства. А изображения Христа и проповедников Кирилла и Афанасия не возбудили в художнике живого интереса. Правда, они отличаются друг от друга выражением лиц, возрастом: Кирилл и Афанасий выглядят более строгими и старыми, Христос-—мягче, он молод и красив. И все же над всеми тремя господствует схема.”
/Врубель, переписка и воспоминания, издательство «Искусство», 1963, составители: Э. П. Гомберг-Bержинская и Ю. И. Подкопаева/
The Intercession Church is an Orthodox stone church built in Kyiv on Podil in 1772 according to the project of architect I. G. Grigorovich-Barsky on the site of an old wooden church.
Покровська церква — православний кам'яний храм, споруджений у Києві на Подолі у 1772 році за проектом архітектора І. Г. Григоровича-Барського на місці старої дерев'яної церкви.
Покровський храм на Подолі, побудований біля підніжжя Андріївської гори, є головною пам'яткою вулиці Покровської та острівця стародавнього міста.
Архітектурний ансамбль Покровського храму складається із самої церкви, двоповерхової прибудови початку ХІХ ст. та дзвіниці. Двір храму частково огороджений цегляним парканом з воротами та частково – металевими ґратами на ажурній цегляній парапетній стіні. У центрі знаходиться цегляна аркада з воротами та хвіртками.
Храм – довгастий у плані, має три куполи, а також напівкруглі та високі виступи з трьох сторін. По композиції храм належить до типу триголових тризрубних церков – стилістично простежується перехід до типу хрещатих храмів. Декор фасадів виконаний з характерними для І. Г. Григоровича-Барського волютними завитками, використано виразне ліплення капітелей. Храм має круглі та хрестоподібні вікна, різноманітних форм сандрики, витонченого профілю карнизи.
The former Cyril's Church - an architectural and artistic monument of the 12th-19th centuries, now a branch of the State Historical and Architectural Reserve of Sofia. Its wall paintings are of exceptional value - more than 800 m2 of 12th century frescoes, as well as some compositions of the 17th and 19th centuries. The church has paintings by the brilliant Russian painter M. Vrubel.
Унікальність Кирилівської церкви, перш за все, полягає в її достеменності. Після Софії Київської це другий храм у Києві, що зберігся до наших днів з далеких часів Київської Русі. Пам’ятка, що була заснована у ХІІ ст., пережила навалу хана Батия, пограбування, що завдали їй загарбники гетьмана Януша Радзівіла, неодноразові пожежі, перехід зі статусу монастирського храму до статусу лікарняної церкви при інвалідному будинку, період нищення культових споруд за радянських часів (тоді зруйнували дзвіницю Кирилівського монастиря), руйнівний сель, що пронісся повз пам’ятку у 60-х роках ХХ ст., забравши сотні людських життів, тощо. На щастя, незважаючи на такий перебіг подій, Кирилівська церква збереглася до наших днів у майже первісному вигляді. Храм, наперекір цим негараздам, вистояв, закарбувавши у пам’яті всі ці події, зберігши свою архітектуру, монументальний живопис, серед якого – 800 кв. м фресок ХІІ ст. з унікальними сюжетами, твори видатного художника Михайла Олександровича Врубеля, роботи відомих та невідомих українських художників ХІХ ст.
Фреска «Крещение Иисуса в водах реки Иордан».
Евангелист Иоанн рассказывает об этом событии (о приходе Господа Иисуса Христа к Иоанну Предтече креститься) словами самого Иоанна, остальные евангелисты описательно, от третьего лица, повествуют о том, как происходило крещение Господа:
«Тогда приходит Иисус из Галилеи на Иордан к Иоанну креститься от него. Иоанн же удерживал Его и говорил: мне надобно креститься от Тебя, и Ты ли приходишь ко мне? Но Иисус сказал ему в ответ: оставь теперь, ибо так надлежит нам исполнить всякую правду» (Мф.3:13-14).
Иоанн смущается и не понимает, зачем Мессии принимать от него погружение, ведь Иисус выше его. То погружение, которое будет осуществлять сам Христос намного превосходит его (Иоанна Предтечи) погружение. Ответил Иисус Христос Иоанну: «Оставь теперь», — не надо сейчас спорить, скоро ты все поймешь. «Ибо так, — через Мое погружение в Иордан, — надлежит нам исполнить всякую праведность».
«И, крестившись, Иисус тотчас вышел из воды, — и се, отверзлись Ему небеса, и увидел Иоанн Духа Божия, Который сходил, как голубь, и ниспускался на Него». (Мф.3:16).
Далее Матфей пишет: «И се, глас с небес глаголющий: Сей есть Сын Мой возлюбленный, в Котором Мое благоволение». (Мф.3:17). Этот голос слышит не только Иоанн Креститель и Иисус, но все стоящие рядом евреи.
Сумрачная по колориту икона «Христос Спаситель».
“Четыре иконы, заказанные Врубелю Праховым, выполнены были там же в Венеции на больших цинковых досках. Красота цвета в этих работах свидетельствует об успехах в мастерстве живописи, об усвоении опыта великих венецианских колористов. Но лишь одна из них, а именно богоматерь, отмечена не только блестящим исполнением, но и глубиной чувства. А изображения Христа и проповедников Кирилла и Афанасия не возбудили в художнике живого интереса. Правда, они отличаются друг от друга выражением лиц, возрастом: Кирилл п Афанасий выглядят более строгими и старыми, Христос-—мягче, он молод и красив. И все же над всеми тремя господствует схема.
Это повторялось и в дальнейшем. Когда Врубель в 1887 году пытался по собственной инициативе писать картину на тему о Христе (он колебался между сюжетами — «Христос в пустыне» и «Христос в Гефсиманском саду»), она давалась ему с трудом. В письме к сестре в декабре 1887 года он откровенно признался, что вся религиозная обрядность, включая и «Христово воскресение», ему «досадна и чужда». Он говорит о «легкой слащавости», об «иллюзии» Христа. Свое обращение к теме художник объяснял желанием идти навстречу зрителю.
Возможно, что такое одностороннее понимание запросов современников возникло у Врубеля под влиянием кружка художников, работавших для Владимирского собора. А. Прахов, В. Васнецов и присоединившийся к ним позднее М. Нестеров были искренне убеждены в том, что так как в народе прочно сохранилась вера, то к искусству широкий зритель может приобщаться прежде всего через религиозную тематику. Сознавая, что идейное содержание образа Христа его не увлекает, Врубель с особенной строгостью отнесся к технике исполнения своей картины.
«Что публика, которую я люблю, более всего желает видеть? Христа. Я должен ей его дать по мере своих сил и изо всех сил. Отсюда спокойствие, необходимое для направления всех сил на то, чтобы сделать иллюзию Христа наивозможно прекрасною, т. е. на технику».
/Врубель, переписка и воспоминания, издательство «Искусство», 1963, составители: Э. П. Гомберг-Bержинская и Ю. И. Подкопаева/
На переднем плане колокольня с храмом пророка Даниила, сооружённая на деньги гетмана Даниила Апостола. Она была возведена в 1727—1733 годах и надстроена в 1827—1831 годах.
За колокольней Собор Георгия Победоносца- жемчужина украинского барокко.
Церква Воскресіння Христового.
Храм Воскресения Христова, Афганская церковь в Киеве.
Воскресенская церковь, Церковь Воскресения Христового — памятник архитектуры XVIII ст., расположенный на территории Киево-Печерской лавры справа от дороги, которая ведёт к Ближним и Дальним пещерам. Построена в стиле казацкого барокко.
Верхний ряд.
Справа налево:
1. Василий Великий, известный также как Василий Кесарийский, (ок. 330—379) — архиепископ Кесарии Каппадокийской, церковный писатель и богослов. Один из трёх каппадокийских отцов Церкви, наряду с Григорием Нисским и Григорием Богословом. Ему приписываются изобретение иконостаса и составление литургии Василия Великого. Автор пятой и шестой молитв утреннего правила, многочисленных проповедей и писем (сохранилось не менее трёхсот).
2. Святой мученик Константин, князь Грузинский
3. Святитель Сильвестр I (лат. Silvester I; ум. 31 декабря 335) — епископ Рима с 31 января 314 года по 31 декабря 335 года. Христианский святой, почитаемый в лике святителей. Относится к одним из первых проповедников святых, а не мучеников. Память в Православной церкви совершается 2 (15) января, в Католической церкви — 31 декабря.
Нижний ряд.
Справа налево:
1. Святитель Филарет, митрополит Киевский и Галицкий (1779-1857)
2. ???
3. Священник мученик. Владимир, Митрополит Киевский и Галицкий (1848-1918)
После февраля 1917 года служение митрополита Владимира стало сопряжено не только с духовными искушениями и трудностями, но и опасностью физической расправы.
25 января (7 февраля по н. ст.) 1918 года пятеро вооруженных солдат во главе с матросом ворвались в покои владыки в Киево-Печерской Лавре и вывели митрополита Владимира сначала на лаврский двор, а затем за Экономические ворота Лавры. Владыка принял мученическую кончину: в акте медицинского осмотра тела убиенного митрополита зафиксировано, что архипастыря расстреливали разрывными пулями и кололи холодным острым оружием.
Мозаїка «Богоматір Оранта» у просторі вівтаря собору святоі Софії в Києві, близько 1018 року.
Оранта (від лат. orans — «той, що молиться») — один із основних типів зображення Божої Матері. Оранта зображувалася з піднятими вгору руками — жест адорації (молитви). Це один із найдавніших жестів, що звернений до Бога, і означав благання, прохання. Молитва Оранти звернена до Христа-Вседержителя (Пантократора).
Мозаїчний образ Богоматері Оранти XI століття у соборі Київської Софії. Вона зображена у надвівтарній частині на загальному мозаїчному фоні. Стоїть на чотирикутному золотому камені з піднятими руками. Освячена 1049 року.
Над образом Богородиці грецькою мовою слова з Книги псалмів: «Бог серед… [міста], воно не похитнеться; Бог йому допоможе перед світанком» (Пс. 45:6) Вона — символ вічного Києва. Це уявлення відобразилося у народному повір'ї: «Допоки в Софії є Оранта, стоятиме й Київ».
Другой источник прочтения:
«По периметру дуги апсиды проходит греческая надпись, которая еще раз подчеркивает предстательство Богоматери: «ὁ Θεὸς ἐν μέσῳ αὐτῆς καὶ οὐ σαλευθήσεται·βοηθήσει αὐτῇ ὁ Θεὸς τὸ πρὸς πρωΐ πρωΐ – Бог посреди ея и не подвижется: поможет ей Бог утро заутра» (Пс. 45:6).»
Оранта вдягнена у царські шати Володарки світу. На ній пурпурово-золотий мафорій (плащ), синій хітон і червоні чобітки. На червоному паску біла хустка, вишита золотом і багряницею. Обабіч німба є надпис «ΜΡ» і «ΘV» (від грец. Μήτηρ θεών — Богоматір).
Величественный образ Богородицы высотой 5,45 метра в алтарной апсиде. Вогнутая поверхность самой апсиды отражает свет таким образом, что создается иллюзия сияния золотого фона вокруг фигуры Богоматери. Это дополнительно подчеркивается кубиками смальты, которые вставлены в штукатурку фона под разными углами.
As recommended by “Herminius” of Dionysius Furnoagrafiot on the scroll of Gabriel, the text: “Holding the cane of the scribbler in my hand, I mark the offerings of those who enter, I keep the zealous, and I will soon punish the unzealous.”
Архангел Гавриїл (Західна стіна центральної нави. Північна частина). Вигляд зі сходу.
Как и рекомендует «Ерминия» Дионисия Фурноаграфиота на свитке Гавриила текст: «Держа в руке трость скорописца, отмечаю приношения входящих; усердных храню, а неусердных наказую скоро».
Vladimir I Sviatoslavich or Volodymyr I Sviatoslavych. (958 – 15 July 1015), nicknamed the Great, was Prince of Novgorod, Grand Prince of Kiev, and ruler of Kievan Rus' from 980 to 1015.
Vladimir's father was Prince Sviatoslav I of Kiev of the Rurik dynasty. After the death of his father in 972, Vladimir, who was then prince of Novgorod, was forced to flee to Scandinavia in 976 after his brother Yaropolk murdered his other brother Oleg of Drelinia, becoming the sole ruler of Rus'. In Sweden, with the help of his relative Ladejarl Håkon Sigurdsson, ruler of Norway, he assembled a Varangian army and reconquered Novgorod from Yaropolk. By 980, Vladimir had consolidated the Rus' realm to the Baltic Sea and had solidified the frontiers against incursions of Bulgarians, Baltic tribes and Eastern nomads. Originally a follower of Slavic paganism, Vladimir converted to Christianity in 988 and Christianized the Kievan Rus'. Due to this act, which fundamentally altered the historical trajectory of the Rus' and led to his declaration as a saint in both Western Christianity and the Eastern Orthodox Church, Vladimir is thus also known as Saint Vladimir. Some scholars prefer Volodimer I or Volodimir I.
Фреска «Святий рівноапостольний князь Володимир. Північна стіна трансепту. Ліворуч. 1 ярус.
«Володимир I Святославич (960/963 — 15 липня 1015) — великий князь київський (979–1015), князь новгородський (970–988). Хреститель Русі. Представник варязької династії Рюриковичів. Наймолодший (позашлюбний) син київського князя Святослава Ігоровича від ключниці Малуші (імовірної дочки древлянського князя Мала). Онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича. Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977–979). Приєднав до Київської Русі землі в'ятичів (982), ятвягів (983), радимичів (984), білих хорватів (981). Воював проти булгарів (985), греків (988), вірменів (1000), поляків (1001), печенігів (996, 1015). Охрестив Русь 988 року. Встановив Київську митрополію Константинопольського патріархату. Розширив межі столиці Києва, збудував Десятинну церкву (996). Першим із руських князів розпочав карбувати власну золоту монету. Заснував Володимир (988) та інші міста. Використовував особистий знак «тризуб», що став у ХХ столітті гербом України. Помер у Берестовському палаці за Києвом. Канонізований Католицькою і Православною церквами як рівноапостольний святий. Засновник династії Володимировичів. Національний герой України. Прізвиська — Великий, Святий, Хреститель, Красне-Сонечко тощо.» Вікіпедія.
«Если ополчится против меня полк, не убоится сердце мое; если восстанет на меня война, и тогда буду надеяться» (Пс. 26: 3);
Успенський собор Києво-Печерської лаври, 1073-1078 рр. Перебудований в 1720-х рр., зруйнований у 1941 р. Відтворено в 2000 р. Архітектори П. Я. Макаренко, Т. В. Філіпова, Н. П. Шепітько. Державна премія України в області ахітектури 2004 р. за відновлення храму. Обʼєкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Однією із найбільших втрат у роки війни став підрив Успенського собору Києво-Печерської Лаври у листопаді 1941 року. За словами видатного київського краєзнавця Дмитра Малакова, пам’ятку було знищено радянською вибухівкою. Підривати його німцям не було жодного сенсу.
8/21 листопада 1998 р. почалося відновлення Успенського собору (було підірвано 21 жовтня/3 листопада 1941 р.). 11/24 серпня 2000 р. собор був освячений архієрейським чином. Відновлено храм на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних Радості».