DORMICION, ASUNCION Y CORONACION DE MARIA SANTISIMA
View allAll Photos Tagged assumption
ⓒRebecca Bugge, All Rights Reserved
Do not use without permission.
Sculpture group by a side altar in in the abbey of Juaye Mondaye. The piece depicts who the Virgin Mary was taken to heaven after her death. It was made in 1745 by Melchior Verly.
The abbey church of Mondaye is dedicated to Martin of Tours. The abbey has medieval roots, but the church was (re)built in the early 18th century, under the supervision of the architect Eustache Restout - who was also a prior at the abbey.
Pisa Cathedral, a medieval Roman Catholic cathedral dedicated to the Assumption of the Virgin Mary, in the Piazza dei Miracoli in Pisa.
Assumption of the Virgin Mary church founded in 1552 by Elena Rares ,wife of the prince Petru Rares of Moldavia Principality
The Cathedral of the Assumption of the Blessed Virgin Mary (Assumption Cathedral) is an Orthodox church in the Kremlin of the city of Dmitrov, Moscow region. An architectural monument of the beginning of the XVI century.
===
Sony 18-135
A true open-air museum, Rome has preserved and enriched its beauty over the centuries. Each corner of the streets reveals a treasure, be it ancient, religious, architectural or even gastronomic. All roads lead to Rome, and one should not resist, simply take it and go, enjoy the beauty and admire the eternal city.
Sagrada Família, Barcelona, España.
El Templo Expiatorio de la Sagrada Familia, conocido simplemente como la Sagrada Familia, es una basílica católica de Barcelona (España), diseñada por el arquitecto Antoni Gaudí. Iniciada en 1882, todavía está en construcción (noviembre de 2016). Es la obra maestra de Gaudí, y el máximo exponente de la arquitectura modernista catalana.
La Sagrada Familia es un reflejo de la plenitud artística de Gaudí: trabajó en ella durante la mayor parte de su carrera profesional, pero especialmente en los últimos años de su carrera, donde llegó a la culminación de su estilo naturalista, haciendo una síntesis de todas las soluciones y estilos probados hasta aquel entonces. Gaudí logró una perfecta armonía en la interrelación entre los elementos estructurales y los ornamentales, entre plástica y estética, entre función y forma, entre contenido y continente, logrando la integración de todas las artes en un todo estructurado y lógico.
La Sagrada Familia tiene planta de cruz latina, de cinco naves centrales y transepto de tres naves, y ábside con siete capillas. Ostenta tres fachadas dedicadas al Nacimiento, Pasión y Gloria de Jesús y, cuando esté concluida, tendrá 18 torres: cuatro en cada portal haciendo un total de doce por los apóstoles, cuatro sobre el crucero invocando a los evangelistas, una sobre el ábside dedicada a la Virgen y la torre-cimborio central en honor a Jesús, que alcanzará los 172,5 metros de altura. El templo dispondrá de dos sacristías junto al ábside, y de tres grandes capillas: la de la Asunción en el ábside y las del Bautismo y la Penitencia junto a la fachada principal; asimismo, estará rodeado de un claustro pensado para las procesiones y para aislar el templo del exterior. Gaudí aplicó a la Sagrada Familia un alto contenido simbólico, tanto en arquitectura como en escultura, dedicando a cada parte del templo un significado religioso.
The Expiatory Church of the Sagrada Familia, known simply as the Sagrada Familia, is a Roman Catholic basilica in Barcelona, Spain, designed by architect Antoni Gaudí. Begun in 1882, it is still under construction (November 2016). It is Gaudí's masterpiece and the greatest exponent of Catalan modernist architecture.
The Sagrada Familia is a reflection of Gaudí's artistic plenitude: he worked on it for most of his professional career, but especially in his later years, where he reached the culmination of his naturalistic style, synthesizing all the solutions and styles he had tried up to that point. Gaudí achieved perfect harmony in the interrelationship between structural and ornamental elements, between plasticity and aesthetics, between function and form, between content and container, achieving the integration of all the arts into a structured and logical whole. The Sagrada Familia has a Latin cross plan, five central naves, a three-aisled transept, and an apse with seven chapels. It boasts three façades dedicated to the Birth, Passion, and Glory of Jesus. When completed, it will have 18 towers: four at each portal, making a total of twelve for the apostles, four over the transept invoking the evangelists, one over the apse dedicated to the Virgin, and the central dome tower in honor of Jesus, which will reach 172.5 meters in height. The temple will have two sacristies next to the apse and three large chapels: the Assumption Chapel in the apse and the Baptism and Penance Chapels next to the main façade. It will also be surrounded by a cloister designed for processions and to isolate the temple from the exterior. Gaudí applied a highly symbolic content to the Sagrada Familia, both in architecture and sculpture, dedicating each part of the temple to a religious significance.
This brick structure was built in 1911/1912. It is the second church building on this site. The first burned in 1893. The current building was designed under the direction of the parish priest, Father Henry Heitz. He was the last of a long line of French priests serving the parish and the surrounding Pima Native American communities. The church is listed on the National Register of Historic Places
Church of the Assumption of the Virgin Mary (Mohelnice nad Jizerou, Bohemia)
The Roman Catholic Church of the Assumption of the Virgin Mary in Mohelnice nad Jizerou (Mladá Boleslav district) is a stone sacral building from the second half of the 12th century. The church falls under the parish-deanery of Mnichovo Hradiště. In addition to the church itself, a part of the protected area is also the adjacent functional cemetery with a morgue and a wall.
The single-nave church has a rectangular floor plan. It was built by sandstone from Hrubá Skála, the masonry of precisely machined blocks is row-shaped, while each row has a different height. On the west side of the church there is a prismatic tower, on the east there is an apse, inside there is a glass conch. On the north side is a pseudo-Romanesque sacristy and a cross vault, completed during reconstruction in 1876.
The church was restored in 1876 in the spirit of historical purism of the 19th century by the architect Josef Mocker, known for his reconstructions and completions of a number of important medieval monuments, including St. Vitus Cathedral in Prague and Karlštejn Castle. After this purist reconstruction, the original Romanesque church was significantly changed. The windows were modified and enlarged, the ceiling in the nave was replaced, the main entrance to the church was relocated and the floor in the church was raised. Of the original windows, only one small four-leaf rose in the shape of a four-leafed rose, located on the southwest side of the church, has been preserved. During the reconstruction, a new staircase was also built from ground level, making the entrance hall accessible through the entrance from the ground floor of the bell tower on the west side of the church.
(According to the Czech wiki)
Cathedral of the Assumption of the Blessed Virgin Mary
better on black (press "L")
better on zoom (press "Z")
Thank you for your interest, views, faves, comments and awards!
In the middle of Weilheim in Upper Bavaria is the Catholic parish church of the Assumption of Mary. In 1624 the too small and dilapidated previous church was demolished. Bavarian Duke Wilhelm V commissioned the architect Hans Krumpper to plan the new church. Under the construction management of Bartholomäus Steinle, the first self-supporting wall pillar church in southern Germany is being built in four years. The church is consecrated in 1631.
The stucco is by Georg Schmuzer and the first work of the Wessobrunn school that has been proven.
In 1792 the baroque altar, donated by the Elector couple Maximilian I Maria Anna, is replaced. The high altar picture is by Johann Ulrich Loth and has the Assumption of Mary as its theme. Loth portrayed himself in the picture as the Apostle John.
Johann Greiter and his son paint the frescoes, they are among the first monumental ceiling paintings in Germany.
The largest baroque monstrance in Germany, a work by Joseph Anton Kipfinger, is located in the parish church.
Once it was the main church of Vladimir principality. Its construction was initiated by the glorious Prince Andrei Bogolyubskii in 1158. Its new face the cathedral acquired after the fire of 1185, which had heavily damaged the interior of the church. The heir of Bogolubsky, the Prince Vsevolod the Big Nest, decided to improve the architecture of the cathedral. He surrounded the building by galleries, on the corners of which the new gilded domes appeared. As a result, the cathedral square become even bigger than before and its new look become even more beautiful, more solemn, and more elegant. In 1408 the interior design of the cathedral was taken care by the well-known icon painter, Andrei Rublev and his friend Daniel Chyorny. But unfortunately, the magnificent frescoes have survived only partially: the fires and looting did their work; by the 18th century the cathedral had dilapidated and dreary appearance. Thanks to the restoration of 1888-1891 the Assumption Cathedral received its original look. Today the Assumption Cathedral stands on the top of a high hill and is the integral part of the city’s panorama. The tourists enter through the high tower, which is also a remarkable example of architecture.
Храм основал владимирский князь Андрей Боголюбский в 1158 г. как усыпальницу для брата и трех своих сыновей и придал ему статус главного храма владимирских и суздальских земель. Для его украшения были приглашены лучшие зодчие, иконописных и золотых дел мастера из Греции, Германии, Киева и Галича. Здание построили из белого известняка и декорировали каменной резьбой. Позже в великокняжеском соборе венчали на престол и хоронили великих владимирских князей, для чего собор расширили, надстроили и пышно убрали. Главной реликвией была Владимирская икона Божией Матери, позднее переданная в Москву, и находящаяся ныне в храме при Третьяковской галерее.
В 1238 г. татаро-монгольские войска взяли Владимир. Множество горожан вместе с епископом заперлись в соборе, чтобы не сдаться супостату, но воины хана Батыя подожгли храм, и прихожане задохнулись от дыма. Храм обгорел, часть фресок были утеряны, а реликвии похищены, но в 1408 г. сын Дмитрия Донского — князь Василий — взялся восстановить его.
В 17 веке по указанию императрицы Екатерины II и на ее пожертвования был сделан ремонт храма. Тогда средневековый иконостас заменили на новый, барочный, а в начале 20 века находящиеся на нем иконы работы Рублева отправили в Государственный Русский музей и Третьяковскую галерею.
В некрополе захоронены великие князья и духовенство, некоторые из них — святые великомученики. Здесь покоятся основатель Успенского собора князь Андрей Боголюбский, Всеволод Большое Гнездо, его сын и дочь, мученики Митрофан и Патрикий. Паломники приезжают поклониться к частицам мощей святого Александра Невского — полководца, чьи войска одержали победу над тевтонскими рыцарями на Чудском озере, а также останкам святителей Симона, Максима, Серапиона. Здесь также можно приложиться к иконам Боголюбской, Владимирской, Максимовской Божией Матери (это списки со знаменитых оригиналов).
The main biblical accounts of Hezekiah's reign are found in 2 Kings, Isaiah, and 2 Chronicles. Proverbs 25:1 commences a collection of Solomon's proverbs which were "copied by the officials of King Hezekiah of Judah". His reign is also referred to in the books of the prophets Jeremiah, Hosea, Micah, and Isaiah. The books of Hosea and Micah record that their prophecies were made during Hezekiah's reign. The book of Isaiah records when Hezekiah sought Isaiah's help when Judah was under siege by Sennacherib of the Neo-Assyrian Empire.
en.m.wikipedia.org/wiki/Hezekiah
Основні біблійні розповіді про правління Єзекії містяться в 2 Царів, Ісаї та 2 Хронік. Приповісті 25:1 розпочинають збірку приповістей Соломона, які були «переписані чиновниками Єзекії, царя Юди». Його правління також згадується в книгах пророків Єремії, Осії, Михея та Ісаї. У книгах Осії та Михея сказано, що їхні пророцтва були зроблені під час правління Єзекії. У книзі Ісаї описано, як Єзекія звернувся за допомогою до Ісаї, коли Юдея була в облозі Сеннахеріба з Новоассирійської імперії.
The Cathedral of the Assumption of the Blessed Virgin Mary is the main cathedral of the Assumption Kyiv-Pechersk Lavra.
A fragment of the Apostolic row of the main iconostasis, in the center of which is the image of Christ the Great Bishop. He is represented on the Throne as King and Priest. To the left of the Savior (on the right in the photo) are addressed to John the Baptist and Paul the Apostle.
Being an ascetic, John the Baptist, whom we call the Forerunner (predecessor of Jesus Christ), lived in the desert, leading an ascetic lifestyle. It was from this desert that he began his appeal to the Jewish people. His first words are identical to what Jesus said when he went out into public ministry: “Repent, for the kingdom of heaven is at hand.”
When John the Baptist says “repent,” he uses a Hebrew verb that means “turning 180 degrees,” “turning the other way.”
Saint Paul the Apostle with a sword - the apostle was beheaded by a sword during the time of Emperor Nero, possibly during the persecution of Christians in 64. The most prominent Christian missionary, "apostle of nations" and one of the first theologians of Christianity; is not included either among the first 12 apostles or among the next 70 apostles.
In accordance with the teaching of the Apostle Paul about the priesthood of Christ, He is glorified by the Church as the Great Bishop, the High Priest of the new confession, “who is seated at the right hand of the throne of the Majesty in heaven, and is a minister of the sanctuary and of the true tabernacle, which the Lord pitched, and not man” (Heb. 8, 1-2).
Собор Успі́ння Пресвятої Богородиці — головний соборний храм Успенської Києво-Печерської Лаври.
На світлині фрагмент Апостольського ряду головного іконостасу, у центрі якого є образ Христа Великого Архієрея. Він представлений на Престолі як Цар та Священик. Ліворуч Спасителя (на фото праворуч) – звернені до Христа Іоанн Предтеча та Апостол Павло.
Як подвижник, Іоанн Хреститель, якого ми називаємо Предтечею (попередником Ісуса Христа), жив у пустелі, ведучи аскетичний спосіб життя. Саме з цієї пустелі він і почав звертатися до єврейського народу. Перші його слова ідентичні тому, що сказав Ісус, коли вийшов на громадське служіння: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне».
Говорячи «покайтеся», Іоанн Хреститель використовує давньоєврейське дієслово, яке означає «розворот на 180 градусів», «навернення в інший бік».
Святий апостол Павло з мечем - апостол був обезголовлений мечем за часів імператора Нерона, можливо під час переслідувань християн у 64 році. Найвизначніший християнський місіонер, «апостол народів» та один з перших богословів християнства; не входить ні в число перших 12 апостолів, ні до наступних 70 апостолів.
Відповідно до вчення апостола Павла про священство Христа, Він прославляється Церквою як Великий Архієрей, Первосвященик нового сповідання, «Котрий осів православний престол величі на небесах і є священнодіячем святилища та скинії істинної, яку спорудив Господь, а не людина»
Павло Алепський підкреслював особливості (в іконографічній схемі й тематичній програмі) українського іконостаса. Він звернув увагу на те, що на українських іконостасах праворуч від Деісуса малювали Апостола Павла, цим підкреслюючи його пріоритет між апостолами. Католики ж на чільне місце висували Апостола Петра, який передав владу римському папі; цим папи обґрунтовували свої домагання на зверхність над православними патріархами.
(Путеществие Антиохийского патриарха Макария в Россию в половине ХVII в., описанное Павлом Алепским. Москва. 1897. Вып. 11, С. 38).
Once it was the main church of Vladimir principality. Its construction was initiated by the glorious Prince Andrei Bogolyubskii in 1158. Its new face the cathedral acquired after the fire of 1185, which had heavily damaged the interior of the church. The heir of Bogolubsky, the Prince Vsevolod the Big Nest, decided to improve the architecture of the cathedral. He surrounded the building by galleries, on the corners of which the new gilded domes appeared. As a result, the cathedral square become even bigger than before and its new look become even more beautiful, more solemn, and more elegant. In 1408 the interior design of the cathedral was taken care by the well-known icon painter, Andrei Rublev and his friend Daniel Chyorny. But unfortunately, the magnificent frescoes have survived only partially: the fires and looting did their work; by the 18th century the cathedral had dilapidated and dreary appearance. Thanks to the restoration of 1888-1891 the Assumption Cathedral received its original look. Today the Assumption Cathedral stands on the top of a high hill and is the integral part of the city’s panorama. The tourists enter through the high tower, which is also a remarkable example of architecture.
Храм основал владимирский князь Андрей Боголюбский в 1158 г. как усыпальницу для брата и трех своих сыновей и придал ему статус главного храма владимирских и суздальских земель. Для его украшения были приглашены лучшие зодчие, иконописных и золотых дел мастера из Греции, Германии, Киева и Галича. Здание построили из белого известняка и декорировали каменной резьбой. Позже в великокняжеском соборе венчали на престол и хоронили великих владимирских князей, для чего собор расширили, надстроили и пышно убрали. Главной реликвией была Владимирская икона Божией Матери, позднее переданная в Москву, и находящаяся ныне в храме при Третьяковской галерее.
В 1238 г. татаро-монгольские войска взяли Владимир. Множество горожан вместе с епископом заперлись в соборе, чтобы не сдаться супостату, но воины хана Батыя подожгли храм, и прихожане задохнулись от дыма. Храм обгорел, часть фресок были утеряны, а реликвии похищены, но в 1408 г. сын Дмитрия Донского — князь Василий — взялся восстановить его.
В 17 веке по указанию императрицы Екатерины II и на ее пожертвования был сделан ремонт храма. Тогда средневековый иконостас заменили на новый, барочный, а в начале 20 века находящиеся на нем иконы работы Рублева отправили в Государственный Русский музей и Третьяковскую галерею.
В некрополе захоронены великие князья и духовенство, некоторые из них — святые великомученики. Здесь покоятся основатель Успенского собора князь Андрей Боголюбский, Всеволод Большое Гнездо, его сын и дочь, мученики Митрофан и Патрикий. Паломники приезжают поклониться к частицам мощей святого Александра Невского — полководца, чьи войска одержали победу над тевтонскими рыцарями на Чудском озере, а также останкам святителей Симона, Максима, Серапиона. Здесь также можно приложиться к иконам Боголюбской, Владимирской, Максимовской Божией Матери (это списки со знаменитых оригиналов).
Τα έτη πολλά και Παναγιοσκέπαστα!
My Board “Karditsa countryard” on gettyimages
My photos for sale on gettyimages
Album
Ι.Μ.Παναγίας Πελεκητής H.M.Virgin Mary Rusticated
on my blog ΛΟΓΕΙΚΩΝ Logikon
Παναγία Πελεκητή: Η «βασίλισσα» των Αγράφων
Είναι ένα από τα μοναστήρια που ξεχωρίζουν. Το τοπίο, η αρχιτεκτονική του, η ιστορία του καθιστούν την Ιερά Μονή της Παναγίας Πελεκητής προσκυνηματικό κέντρο. Βρίσκεται κτισμένη πάνω από την τεχνητή λίμνη Πλαστήρα στην Καρδίτσα και υπάγεται διοικητικά στη Μητρόπολη Φαναριοφερσάλων. Σύμφωνα με τα τελευταία ιστορικά στοιχεία, κτίστηκε πριν από περίπου πέντε αιώνες σε μια απόκρημνη, βραχώδη πλαγιά των Αγράφων, σε υψόμετρο 1.400 μέτρων, βορειοδυτικά του χωριού Καρίτσα.
Η ιστορία της Ιεράς Μονής Παναγίας Πελεκητής έχει συνδεθεί με την πορεία της περιοχής, η οποία συμμετείχε σε όλους τους αγώνες του Έθνους. Κατά την επανάσταση του 1821 η Καρίτσα καταστράφηκε από τους Τούρκους, ενώ το 1943 από τους Γερμανούς. Οι μοναχοί της μονής ήταν εκ των πρωταγωνιστών κατά την απελευθέρωση της Καρίτσας από τους Τούρκους, δημιουργώντας μια διαφορετική σχέση με τους κατοίκους.
Από την ίδρυσή της η μονή δέσποζε στα εκκλησιαστικά πράγματα της περιοχής αφού είχε αναγνωριστεί ως σταυροπηγιακή το 1606 από τον Οικουμενικό Πατριάρχη Ραφαήλ Β΄.
Πελεκητή ονομάστηκε καθώς τα κελιά της δημιουργήθηκαν μέσα στους βράχους σε τέσσερα επίπεδα, όπου οι μοναχοί ζούσαν και λειτουργούσαν το μοναστήρι, ενώ υπήρχε ακόμη και κρυφό σχολειό.
Ο Πορφύριος
Όπως αναφέρει ο Φώτης Κερασιώτης, που έχει ασχοληθεί με την ιστορία της μονής, η ίδρυσή της άρχισε πιθανότατα στα τέλη του 15ου αιώνα από τον Πνευματικό Πορφύριο και ολοκληρώθηκε το 1529 στη σημερινή της μορφή από τον νέο Οσιομάρτυρα Δαμιανό, ο οποίος ιστορείται ως «κτήτωρ» σε δύο τοιχογραφίες της. Το μοναστήρι αγιογραφήθηκε στα μέσα του 17ου αιώνα και έχει δύο ναούς, τον Ναό της Αναλήψεως του Χριστού και τον Ναό της Παναγιάς Φανερωμένης (το Καθολικό).
Το Καθολικό είναι ο κεντρικός και αρχαιότερος ναός, αφιερωμένος στην Ανάληψη του Κυρίου. Είναι μονόκλιτη βασιλική με νάρθηκα, στεγασμένη με κυλινδρική καμάρα, με ενισχυτικό τόξο στο μέσο. Σύμφωνα με σχετική επιγραφή που υπάρχει εντός του ναού, αγιογραφήθηκε το 1654 από τους αγιογράφους Ιωάννη, Νικόλαο Ιερέα και Ιάκωβο Ιερομόναχο.
Ο δεύτερος ναός είναι αφιερωμένος στην Παναγία Φανερωμένη. Είναι αθωνικού ρυθμού, με τρούλο και πλευρικούς χορούς, χωρίς εσωτερικούς κίονες. Οι τοιχογραφίες, όπως προκύπτει από σχετική επιγραφή που υπάρχει επάνω από τη θύρα εισόδου, ιστορήθηκαν το 1666. Ανιστορήθηκαν το 1674 από τον αγιογράφο Ιάκωβο και τον γιο του Δημήτριο.
Γνωστή είναι η μικρή αλλά θαυματουργή εικόνα της Παναγίας Πελεκητής, στην οποία έχει ζωγραφιστεί η Παναγία με τον Χριστό στην αγκαλιά της. Η εικόνα δυστυχώς εκλάπη και αναζητείται για να επιστραφεί στη φυσική της θέση, το μοναστήρι. Ο Ευρυτάνας ιστορικός Πάνος Βασιλείου το 1929 έγραψε τα εξής: «Εκτός της αρίστης Βυζαντινής τέχνης σε τοιχογραφίες, υπάρχει εδώ μια εικόνα (ελαιογραφία 0,04Χ0,03) της Παναγίας με τον Χριστό στην αγκαλιά της, έργο Ραφαηλικής τέχνης. Δεν εξηγείται πώς η μικροσκοπική αυτή εικονίτσα, που θεωρείται και σαν παλαιότερη, αλλά θαυματουργός, βρέθηκε εδώ πάνω. Φέρει χρονολογία 1654.
Η τεχνοτροπία της θυμίζει τον Χριστό του Πρωτάτου του Αγίου Όρους, το γνωστό έργο του Πανσέληνου. Μάλιστα ήταν η εικονίτσα τούτη στολισμένη με 20 πολύτιμες πέτρες από τις οποίες οι 16 αφαιρέθηκαν από… αγνώστους, χωρίς φυσικά τούτου να σημειωθεί σε κανένα, ως τα σήμερα, αστυνομικό δελτίο. Μένουν ακόμα, ευτυχώς, 4 ερυθρόχρωμες πετρούλες στο επαργυρωμένο περίβλημά της που έχει μέγεθος 0,21Χ0,23 μ. και που φέρει επάνω του σκαλισμένα αγγελούδια. Μια απέραντη καλοσύνη ζωγραφίζεται στο χαμογελαστό πρόσωπο της Παναγίας, της οποίας το παιδάκι παρουσιάζει κάτι το αληθινά Θείο και αξιοθαύμαστο για τη χαρούμενη εκφραστικότητά του. Η θαυμάσια αυτή εικόνα της Παναγίας της Πελεκητής θυμίζει Αναγέννηση».
Το μοναστήρι λόγω της περίτεχνης κατασκευής του και της ένδοξης ιστορίας του έχει ανακηρυχθεί «Ιστορικό Διατηρητέο Μνημείο». Δυστυχώς, όμως, από τον πλούτο των εκκλησιαστικών κειμηλίων και της σπάνιας βιβλιοθήκης του ελάχιστα, σήμερα, διασώζονται.
Το μοναστήρι πανηγυρίζει στις 15 Αυγούστου, της Κοιμήσεως της Θεοτόκου. Τα τελευταία χρόνια, ύστερα από σημαντικές πρωτοβουλίες των τοπικών φορέων και άλλων παραγόντων, εξευρέθηκαν τα απαραίτητα χρηματικά ποσά και το μοναστήρι έχει ανακαινισθεί και αξιοποιηθεί, συγκεντρώνοντας πλήθος προσκυνητών από ολόκληρη την ελληνική επικράτεια.
Όταν οι μοναχοί μετακίνησαν τα σύνορα το 1831
Εντύπωση προκαλεί και το εξής περιστατικό: Μετά τη δημιουργία του ελληνικού Κράτους, το 1831, η Καρύτσα (είναι το χωριό κάτω από το μοναστήρι) και ο Μπελεκομύτης βρέθηκαν εκτός ελληνικών συνόρων γιατί καθορίστηκαν επί του Καρυτσιώτη ποταμού, ενώ αυτά τα δύο χωριά βρίσκονται μετά τον ποταμό. Τότε οι μοναχοί μαζί με τους κατοίκους των δύο χωριών μετακίνησαν αυθαίρετα τα σύνορα και τα τοποθέτησαν μετά το μοναστήρι, στο οροπέδιο του Καραμανώλη.
Panagia Pelekiti(rusticated): The "Queen" of Agrafa
It is one of the monasteries that stand out. The landscape, architecture, history make the Holy Monastery of Panayia Pelekiti a pilgrimage center. It is built above the artificial lake Plastira in Karditsa and is administratively subordinated to the Cathedral of Fanariers. According to the latest historical data, it was built about five centuries ago on a steep rocky slope of Agrafa, at an altitude of 1,400 meters, northwest of Karitsa village.
The history of the Holy Monastery of Panagia Pelekiti has been linked to the course of the region, which participated in all the struggles of the Nation. During the revolution of 1821 Karitsa was destroyed by the Turks, while in 1943 by the Germans. The monks of the monastery were among the protagonists in the liberation of Karitsa from the Turks, creating a different relationship with the inhabitants.
Since its founding, the monastery has dominated the ecclesiastical things of the region since it was recognized as a cruciform in 1606 by the Ecumenical Patriarch Raffael II.
Pelekiti was named as its cells were created in the rocks on four levels, where the monks lived and functioned the monastery, while there was even a hidden school.
Porphyrios
According to Fotis Kerassiotis, who has dealt with the history of the monastery, it was probably founded at the end of the 15th century by the Spiritual Porphyry and was completed in 1529 in its present form by the new Omar Martyr Damianos, who is described as a "builder" In two frescoes. The monastery was hagiographed in the middle of the 17th century and has two temples, the Church of the Ascension of Christ and the Church of Panagia Faneromeni (the Catholic).
The Katholikon is the central and most ancient temple, devoted to Ascension of the Lord. It is a one-aisled basilica with a narthex, sheltered by a cylindrical arch, with a reinforcement bow in the middle. According to a relevant inscription inside the temple, it was painted in 1654 by hagiographers Ioannis, Nicholas Priest and Iacob Ieromonas.
The second temple is dedicated to Panagia Faneromeni. It is of the Athonian style, with dome and side dances, without internal columns. The frescoes, as indicated by a relevant inscription above the entrance door, were discovered in 1666. They were painted in 1674 by the icon-painter Iakovos and his son Dimitrios.
Known is the small but miraculous icon of Panagia Pelekiti, in which the Virgin Mary is painted with Christ in her arms. The picture is unfortunately stolen and sought to be returned to its natural place, the monastery. Evrytanas historian Panos Vassiliou wrote in 1929: "In addition to the excellent Byzantine art in frescoes, there is an icon (oil painting 0,04x0,03) of the Virgin Mary with Christ in her arms, a work of Raphael art. It is not explained how this tiny icon, which is considered as an old but miraculous icon, was found here. It dates back to 1654.
The style reminiscent of the Christ of the Protaton of Mount Athos, the well-known work of the Full Moon. In fact, this icon was embellished with 20 precious stones, of which 16 were removed from ... strangers, of course not to mention to anyone, as today, a police record. There are still, fortunately, 4 red-colored petals in its silver-plated casing, which is 0.21 x 0.23 m in size and carved on it with carved angels. An immense kindness is painted on the smiling face of Our Lady, whose child presents something truly divine and admirable for his joyful expressiveness. This magnificent icon of Virgin Mary Pelekite reminds Renaissance. "
The monastery, due to its elaborate construction and its glorious history, has been declared "Historic Preserved Monument". Unfortunately, however, the wealth of ecclesiastical heirlooms and its rare library are scarcely preserved today.
The monastery celebrates on August 15, the Assumption of the Virgin Mary. In recent years, after significant initiatives by local actors and other actors, the necessary money has been found and the monastery has been renovated and exploited, gathering crowds of pilgrims from all over Greece.
When the monks moved the border in 1831
The following incident is also impressed: After the Greek State was founded in 1831, Karytsa (the village under the monastery) and Belekomytis were found outside the Greek border because they were established on the river Karytsiotis, and these two villages are afterwards River. Then the monks, along with the inhabitants of the two villages, arbitrarily moved the borders and placed them after the monastery, on the plateau of Karamanolis.